Україна

Запитання до української влади. Чи почуємо відповіді?

Цей текст у багатьох може викликати негативні емоції. Однак постмайданний досвід переконав, що всі проблемні запитання не варто відкладати. А одразу вимагати або шукати на них відповідь, щоб знову не опинитися біля розбитого корота і вкотре не розплачуватися життям народу.

У мене до влади, яка мала розуміти (в іншому випадку людям немає що робити у державних кабінетах), що рано чи пізно Путін піде в Україну великою війною,  декілька запитань. Привід знайдеться. Цього разу нас вирішили звільняти від хунти. Лише чомусь жодна бомба не впала на маєтки української “хунти” – всі летять на житлові масиви, лікарні, школи, дитячі садки тих, кого Путін прийшов “освобождать”. Навіть маєток Петра Порошенка – великого “ворога” Росії і засновника “хунти” – стоїть непорушно.

У тих, хто був у владі, нема терміну давності і тому звернення не лише до Зеленського. Хто відповість за продану та порізану зброю і куди були направлені ті величезні кошти? Чому, знаючи, що агресор стоїть уже на території України, не було збудовано навіть патронного заводу? Чому не було налагоджено виробництво сучасної зброї або вона лише вироблялася на експорт? Не було коштів? Чому не прийнято жодного закону, який би змусив олігархів залишати гроші в Україні, а не в західних банках? Чому, маючи стільки новоспечених антикорупційних структур, на яких направлені колосальний бюджет, українці не побачили жодної розкритої корупційної справи і не почули прізвища корупціонерів? Відповідь проста: тому що в Україні уже десятки років маріонеткова влада, яка працювала на розвал держави. Дехто працює і дотепер. Остання – зелена – не виключення. Зеленський зі своєю більшістю в парламенті так само проводив антиукраїнський курс. Підтвердження цьому – антиконституційні закони, прийняті  у ВР при його більшості у парламенті. І надто поспішне прийняття закону про продаж землі, за яку пролито стільки української крові.

Вже сотні разів переговорена тема, що Крим для Путіна – плацдарм для просування на південні українські рубежі. Чи не для цієї цілі Путін і прибрав його до своїх рук! І тепер стільки галасу, ніби це несподіванка. Отже кримський перешийок мав би вже давно стати українською “лінією Маннергейма” (комплекс оборонних споруд між Фінською затокою і Ладогою довжиною 132-135 км, створений на фінській частині Карельського перешийка для стримування можливого наступального удару з боку совєтів). І що ми бачимо? Там не лише не було жодного укріплення (ширина перешийка десяток кілометрів!), а й фактично південна частина України виявилася найбільш оголеною. Як пишуть у мережі тамтешні жителі, у них закралося враження, ніби їх здали. Цікаво почути відповідь від законодавців, урядовців, радників Офісу Президента і від Міністерства оборони, чому так сталося? Так само дуже підозріло виглядає, що АЕС теж виявилися «оголеними».

Це не банальні речі, це не риторичні запитання. За це все – брехню, злодійство, зрадництво – українці розплачуються кровю, життям дітей!

Тому весь цей “героїзм”, проявлений Зеленським зараз, виглядає досить штучно. За цим “героїзмом” – кров і смерть не лише військових, а й мирних жителів. Думаю, що не лише Путін не сподівався на такий відчайдушний і справжній героїзм українців, проти тої мокшанської навали і масованих ракетних ударів, а й український президент теж. Захід однозначно був переконаний, що Путін легко зайде в столицю України. Навіть порахували, що 72 години – і українська столиця в руках кремлівського маломірка.

Маючи досвід на Донбасі, де знову-таки мокшансько-сепарську навалу зупинили добробати (Крим здали за домовленістю Заходу та “української” влади), Путін цього разу притягнув до наших кордонів усе, що можна було притягнути. Однак зустрів такий самий спротив усіх українців, починаючи з російськомовного та нібито проросійського Харкова. На жаль, ми не бачимо, аби олігархи і так звана псевдоеліта та їхні діти боронили українську землю…Ті часи, коли князь із синами йшли захищати свої землі, залишилися в історії. Тому що для олігархів їхня земля там, де їхні гроші та вілли. А тут територія для накопичення капіталу і дешева робоча сила.

Однак знову уся пропагандистська машина практично працює на ім’я президента, намагаючись приписати йому головну роль у такому надзвичайному протистоянні «освободітєлям». Та поки що це не перемога Зеленського. Хоча треба віддати належне його ораторському мистецтву, проявленому саме зараз, і вимогам до західних «гарантів». Одностайність народу, що підняла величезну ударну силу, та неабияка міць, проявлена перед найважчими випробуваннями, зупинили цих терористів! Нарешті, здається, усі ми почули слова нашого пророка Тараса: “Обніміться, брати мої, молю вас, благаю”!

Що добре виходить у цих “зелених” хлопців – це вселяти оптимізм. Арестович взагалі говорить про деякі речі, ніби байки розповідає. Усі ми прекрасно розуміємо, що кожна війна – це підняття духу народу і замовчування реальних втрат. Обговорюються лише втрати противника. Однак всі прекрасно розуміють, з яким чудовиськом маємо справу, і скільки втрат може понести Україна.

А отже варто взяти до уваги знову-таки слова відомого політика і надзвичайно талановитого військового генерала Карла Густава Меннергейма: “Чим більше оптимізму та впевненості у перемозі, тим важча катастрофа для того, хто вже вважав труднощі подоланими, а супротивника розбитим”. Тому, не втрачаючи віри у перемогу, маємо залишатися прагматиками й розуміти, що сильна Україна і сильні українці лякають не лише Путіна…Тому це вже боротьба хто кого: або вони нас, або ми їх. Відступати нема куди. Якщо, звичайно, не втрутиться п’ята колона “уміротворітєлєй”, як це було у 2015 році.

А ще маємо молитися. Це зараз найпотужніший захист від лютого ворога.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *