Духовність

«Сльози Богородиці» – один із атрибутів афонських виробів

Найчастіше з Афону або просто з Греції напамять чи у подарунок привозять вироби із бусинок рослини «сльози Богородиці», особливо популярні вервиці.

У Греції вервиці із них користуються не просто популярністю, а й особливим поклонінням, адже вони зроблені вручну ченцями-старцями. У постійних молитвах вони наділяють кожну ланку особливою енергетикою. Багато хто навіть не підозрює, що саме завдяки цим виробам позбувся важкої недуги, помирився з близькими і рідними людьми, став спокійним і врівноваженим, набув сили і віри в себе.

Вперше вервиці «сльози Богородиці» стали відомі світу кілька тисячоліть тому. Їхня поява тісно пов’язана з ім’ям настоятеля скиту Святої Анни. На відміну від своїх братів-ченців він ніяк не міг навчитися плести вервицю, що його дуже непокоїло. Внутрішній дискомфорт, постійні сльози безпорадності не давали йому спокою. Минали роки, монастирське мистецтво не піддавалося завзятості ченця. Щодня він намагався зробити щось схоже на вервицю, та все марно.

Одного разу йому явилася Свята Панагія і запитала причину його смутку, на що старець відповів, що не дає йому спокою нелегке мистецтво плетіння вервиці. Свята Богородиця тоді дала йому насіння, з якого сказала робити вервиці, промовляючи «Господи Ісусе Христе, помилуй мя і Пресвятая Богородице, спаси нас”.
Вдячні ченці й сьогодні, сплітаючи кожну ланку, читають цю молитву, наділяючи чотки «сльози Богородиці» особливим магнетизмом, силою, яка дозволяє справлятися з багатьма нещастями.

На Афоні вирощують цю культуру з темними зернами головним чином у скиту Святої Анни. Спеціальні поля з такими рослинами можна побачити й в келії Маруда, що належить сербському манастиру Хіландар.

Інша легенда свідчить, що ця рослина виросла зі сліз Богородиці, що впали на землю поруч із розп’яттям Христа (Coix Lacryma), у неї кулясті плоди, які можуть бути білого, жовтого, фіолетового, коричневого та сірого кольору. Рослина родом із Південно-Східної Азії поширилася у багатьох інших регіонах. Ягоди, окрім виготовлення бісеру та ювелірних виробів, також використовуються у народній медицині.

Вони містять 10,8 відсотка вологи, 13,6 відсотка білка, 60 відсотків жиру, 58,5 відсотка вуглеводів, клітковини 8,4 відсотка і 2,5 відсотка золи. Травники кажуть, що вони знімають менструальні розлади та інфекції сечових шляхів. В Індії їх вирощують для корму птиці, готують пюре для споживання і використовують як доповнення до пива.

У Кореї та Китаї з них одержують лікеро-горілчану продукцію, в Японії – оцет, в Південному В’єтнамі ця рослина є компонентом традиційного холодного супу, а в Таїланді часто використовується для заправки чаю. Недарма китайці називають зерна цієї рослини Ух-Жень.

У народній медицині Європи плоди використовуються при черевній пухлині стравоходу, шлунково-кишкового тракту, раку легенів, лікують нею різні пухлини, а також нарости, бородавки. Рослина використовується також як народний засіб від абсцесу, сибірки, артриту, бері-бері, бронхіту, катару, цукрового діабету, дизентерії, набряків, підвищенної температури, неприємного запаху з рота, туберкульозу, плевриту, пневмонії, післяпологового періоду, ревматизму, віспи та болезаспокійлива.

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *