Духовність

Порфирій Кавсоколивит: “Душевні та нервові хвороби зцілюються Святим Духом і наближенням до святості”

Психічні захворювання – це бісівські напади, попущені за гріхи

Одна світська жінка, маючи кілька вищих освіт, активно займаючись суспільною діяльністю, скоро опинилася на межі нервового зриву. За порадою знайомих звернулася до отця Порфирія. Старець одразу, побачивши її душевний стан, сказав: “Ти зовсім розклеїлася”. Жінка була вражена таким незвичайним діагнозом, що дуже точно передавав ті душевні сум’яття, з якими жила через безліч неприємних проблем. Отець Порфирій співчутливо оточив її батьківською турботою як свою духовну дитину. А жінка самовіддано виконувала його настанови і невдовзі здобула душевний спокій, відродившись у Христі.

Іншій жінці, схильній до меланхолії, нерви у якої були сильно розхитані через пережиті серйозні випробування, отець Порфирій порадив подвизатися, прагнучи святості. Він дав їй кілька практичних порад про те, як позбутися меланхолії: “Постарайся відкидати неприємні спогади та страхи. Згадуючи те, що було в твоєму житті, завжди дивись у майбутнє з надією та оптимізмом. Слухай хорошу музику, яка тобі подобається, частіше гуляй на природі, виїжджай за місто. Разом зі своїми віруючими подругами, окрім Божественної літургії в неділю, ходіть і на вечірні богослужіння, на всеношну. Молись з довірою, звертаючись до Христа, і здобудеш спокій для душі”.

У міру наближення до святості душевні травми відступають. Старець мав дар бачити в душах людей те, що відкривав йому Бог. Про одного знайомого він сказав: “Я бачу в його душі, правда, нечітко дуже погану річ. Це стара душевна травма, нанесена бісами. Я точно не знаю, що таке. Можливо, Бог відкриє мені це пізніше”. Минуло кілька тижнів і отець Порфирій повернувся до цієї розмови: “Нехороша річ, яку я побачив у душі твого друга, може піти звідти, але тільки в тому випадку, якщо він почне прагнути святості. Святість змінює людину, якою б грішною вона не була, і душевні травми йдуть. Зараз лікарі називають ці травми психічними захворюваннями, тоді як насправді це бісівські напади, попущені за гріхи”.

“Найлегше лікуються душевні захворювання, – говорив отець Порфирій, – якщо ти всі свої почуття звернеш до Святого Духа, тоді вони почнуть освячуватися. Свята людина зцілює силою їй даною Богом хвороби, наслані злим духом. Тому теософи й кажуть, що можеш зробити все, що забажаєш, треба лише дуже захотіти”.

Максимально концентруючись на своєму бажанні, злі сили спрямовують свою недобру енергію на якусь людину, і в якийсь момент вона не витримує і стає ненормальною. А наша віра спрямовує людину до святості – природного шляху, властивого людині за природою. Про все це написано у Святому Письмі, але ми не розуміємо його слів. Слід уважно читати і намагатися зрозуміти те, про що пишеться там.

Душевні захворювання виліковуються, якщо людина набуде правильної православної свідомості. Дуже багато людей кажуть: “Усі мене цураються, я нікому не потрібний. Ніхто мене не розуміє, ніхто не любить мене». Такі думки із егоїзму. Коли звертаєшся до Бога, то вже нічого не шукаєш, перестаєш бути усім незадоволеним, усіх любиш, завжди радієш…”

Христос захищає нас молитвами святих отців

Духовна дочка старця розповіла таке: “Я працювала медсестрою у психіатричній лікарні. Там було багато труднощів, але з молитвою долала їх. Якось у психічно хворого пацієнта був нервовий зрив, він схопив шматок розбитого скла і хотів їм ударити мене. Страшенно злякавшись, почала молитися: “Господи Ісусе Христе, молитвами отця Порфирія помилуй мене”. Він відскочив убік, і я уникла удару. Почала спокійно з ним говорити, а коли заспокоївся змогла забрати скло із рук. Невдовзі після цього випадку приїхала до Старця, він зустрів мене словами: “Бачу, ти пережила велике випробування із цим душевнохворим. Христос захистив тебе від нього”.

Із розповіді духовного чада отця Порфирія. У Велику П’ятницю у вівтарі, крім отця Порфирія, знаходився ще один священник. Старець якось казав, що Велика Седмиця дуже важка для священників. Коли священники вийшли з вівтаря і почали співати тропарі з чину поховання, дивна поведінка нового ієрея по відношенню до отця Порфирія стала справляти неприємне враження не тільки на мене, а й на всіх, хто стояв у храмі. Він без жодної причини переривав Старця, коли той співав, постійно робив йому безпричинні зауваження. Цілком неприпустимим, владним тоном казав йому: “Замовкни! Припини! Почекай!” Нарешті став просто відштовхувати отця Порфирія убік від аналоя. Ми всі були так обурені, що якби це не був священник, тобто Божий служитель, і якби все це сталося не в святому храмі, то для нього це могло дуже погано закінчитися. Мене це особливо торкнулося, тому що я дуже любив старця і негідну по відношенню до нього поведінку сприймав боляче. Крім того, він був ієреєм, а отець Порфирій – архімандритом. Так само, і навіть гірше, він поводився під час хресного ходу з плащаницею.

Після служби я відразу пройшов у вівтар і підійшов до отця Порфирія, щоб висловити свій протест проти негідної поведінки того священника. Старець, побачивши моє обурення, сказав: “Не ображайся на нього, дитино, він неврастеник”. “Ця людина або свята, або зроблена з якихось заспокійливих пігулок, і в жилах її тече не кров, а настій з ромашки”, – роздумував вже про це вдома. Час показав, що моє перше припущення було вірним. Отець Порфирій був святим!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *