Духовність

Порфирій Кавсокаливит: “Жінки, які ревнують своїх чоловіків, дуже часто хворіють на рак”

Душевнохвора людина – це нерозкаяний грішник

Старець Порфирій Кавсокаливит завжди, незалежно від того, наскільки серйозною була тілесна хвороба людини, насамперед звертав увагу на хворобу її душі. Багато хворих, що приходили до отця Порфирія, наполегливо просили помолитися за них про позбавлення їх від тілесної недуги. У них не вистачало терпіння переносити страждання. Через хворобу боялися, що похитнеться їхня віра у Христа і це призведе до душевного розладу. Та за словами старця, все навпаки: гріх, неусвідомлена ними хвороба душі, затьмарювали їхні погляди, і вони не помічали найвищого значення їхньої тілесної недуги, що попустила їм любов Божа.

Старець знав, якщо він молитиметься лише про їхнє тілесне здоров’я, то не допоможе, бо у своїй основі вони так і залишаться не зціленими. Він завжди намагався поєднати лікування тіла із лікуванням душі. Один лікар-психіатр, християнин, виступаючи на релігійних зборах, сказав: “Я, будучи психіатром, лікар не душі людини, а її нервової системи. Тобто душевно хворою людиною є лише нерозкаяний грішник, бо душа хворіє лише тоді, коли людина чинить гріхи і не кається. Лише Христос – лікар душ людських. За благодаттю Божою і святі теж мають знання душі, тому вони пізнають як свою, так і душу інших. Святим за благодаттю Христовою під силу найважче: зцілення душі, тому вони можуть впоратися і з легшим завданням – зціленням тіла, якщо здоров’я піде на користь людині. Тілесні немочі є невимовним промислом любові Божої. Тут доречно згадати примітивну, простонародну думку, що хвороба – це покарання Боже за гріхи, а здоров’я – нагорода за чесноти. Але насправді може бути навпаки. Так, багато святих бувають обтяжені багатьма тілесними недугами, а багато людей, які живуть у гріху і далекі від покаяння, ніколи не хворіють. Звичайно, ніхто не заперечує, що розбита гріховними пристрастями душа є родючим підґрунтям для розвитку багатьох тілесних недуг. І навпаки, умиротворена, сповнена Божественного розчулення душа створює необхідні передумови як для зцілення душі, так і для зцілення тіла. Однак здоров’я кожної людини, яке, як морська хвиля, то приходить, то відступає, є учитилем Божим, прихованим від нас, але відкритим святим Його”.

Старець ніколи не відкидав ліків, проте не відводив їм перше місце у справі лікування хворого. Одного разу він запитав: “Що таке ліки?” І почув: “Якийсь хімічний склад, який ми приймаємо, щоб одужати”. “Ліки, чада мої, означають отруту. Не думайте, що вони завжди приносять лише користь. Вони ще й шкодять. Чому ми приймаємо їх? Бо хворіємо. А чому ми хворіємо? Тому що нервуємося. А чому ми нервуємося? Бо грішимо. Якби ми дозволили Христу вселитися в душу, тоді відійшов би гріх, нервозність, а отже й хвороба”.

Майже усі хвороби від дратівливості та нервозності

Отець Порфирій, подібно до духовного “буру”, поступово доходив до найпотаємніших глибин, з’ясовуючи причини наших хвороб, розладів, гріхів, відсутності Христа в наших душах. Під час однієї із зустрічей з відвідувачами старець сказав: “Коли нас долає хвороба, ми, щоб уникнути помилок, маємо прислухатися до рекомендацій лікарів і поводитися розумно. Але найперше повинні слідувати волі Божій і мати повну довіру до Його любові”. Одній жінці сказав: “Ті жінки, які ревнують своїх чоловіків, дуже часто хворіють на рак. З цієї причини хворіють навіть дружини священників. А причина майже усіх хвороб – дратівливість та нервозність. Вони провокують навіть каміння у нирках”.

Коли християнин  довіряє себе Господу, Він посилає мир і спокій в тіло людини. В результаті внутрішні органи нормально працюють, і ми, звільняючись від того, що нас раніше непокоїло, знову набуваємо здоров’я. Гріх, дратівливість і егоїзм ведуть до надмірної активності та спаду роботи організму і так з’являється  хвороба. Організм людини прагне тиші та спокою. Коли у мене була виразка, лікар прописав мені ліки Zantac. Щойно їх прийняв і біль вщух. І я сказав собі: “Ось як! Це недобре, бо в іншому місці вони завдають шкоду організму”. Більше їх не приймав, воліючи краще потерпіти біль”.

Старець наголошував, що наше життя залежить від нас самих. Для того, щоб здійснити наші бажання, не існує труднощів та перешкод. Ми повинні жити за Богом і це в наших силах. Піст – це правильний шлях життя. Він нікому нічим не загрожує. Від нього не буває жодної шкоди. Від посту ще ніхто ніколи не захворів. Людина занедужує тоді, коли починає “битися” з людьми та обставинами. Все, що отець Порфирій нам говорив, він підтверджував своїм життям.

Причиною хвороби може бути й сатанинський вплив

Старець казав, що причиною хвороб може бути як гріх, так і сатанинський вплив. Щоб краще це засвоїти, розповів таку історію: “Одного разу до мене у повному розпачі прийшла жінка. Вона буквально вмирала від лиха. Причиною цього був чоловік, який, за її словами, страждав на астму. Вона його шкодувала, але нічим не могла йому допомогти і від цього дуже страждала. Але я побачив усе це в іншому світлі і сказав їй, що допоможу, якщо погодиться робити те, що говоритиму. Вона погодилася. Тоді сказав повернутися додому, увійти через парадні двері і пройти до кімнати чоловіка. Побути з ним трохи і подивитися, що він робитиме. Потім встати і сказати, що потрібно ненадовго вийти на ринок дещо купити. Однак на ринок не йти, а вийти через парадний ганок, обійти навколо будинку і зайти із заднього входу на кухню. Вона була поряд із кімнатою її чоловіка. Важливо, щоб він її не виявив. Посидіти там приблизно з годину і прислухатися до того, що він робитиме. Потім знову обійти навколо будинку і зайти до його кімнати. Жінка вчинила так, як їй велів. Наступного дня вона зайшла до мене і розповіла: “Щойно я пройшла через парадні двері і увійшла до кімнати чоловіка, він почав сильно кашляти, плювати на підлогу і скаржитися на те, що я його не люблю, зовсім не жалію і залишаю одного. Потім я сказала, що на годинку відійду на ринок. Почався новий напад кашлю та нові скарги. Обійшовши будинок, пройшла на кухню і, прислухавшись, виявила, що в кімнаті мого чоловіка панує цілковита тиша. Минула година, і я знову зайшла до нього. Як тільки я відчинила двері, і він мене побачив, почався новий напад кашлю і скарги, що цілу годину, поки мене не було, він не міг впоратися з кашлем, кликав на допомогу і мало не помер, покинутий усіма”.

Отець Порфирій пояснив жінці: “У твоєму чоловікові діє біс. Я побачив це, коли ти вчора прийшла до мене. Він навів на нього астму, щоб з її допомогою розправитися з тобою. Будучи дуже чуйною і легкоранимою людиною, ти, бачачи його страждання і чуючи його скарги на те, що ти ніби зовсім про нього не турбуєшся, через свої переживання зовсім висохла. Він кашляє, плюється і нарікає лише тоді, коли ти перебуваєш поруч із ним, бо цей удар спрямований на тебе. Як тільки ти йдеш, він заспокоюється”.

Жінка слухала і потихеньку до її свідомості став доходити сенс того, що відбувалося. Старець навчив як треба боротися з ворогом і що зробити, щоб і вона, і її чоловік змогли позбавитися демона. Після виконання усіх порад життя в сім’ї наладилося. Він пояснив, що це була справжня астма, але причиною її виникнення став диявол, який використав хворбу як знаряддя для знищення бідної жінки.

Що стосується самого Старця, він молився лише про спасіння своєї душі. І більше ні про що. Навіть коли був тяжко хворий, коли численні, невиліковні, болючі хвороби, які роками виснажували його тіло, ставили на тонку грань між життям і смертю, і тоді не відступав від свого правила. Він ніколи не молився Богові про зцілення власних недуг. Тому що, як казав, хвороба – це Боже відвідування. І горе тій людині, яку Бог не відвідає хворобою, бо ця людина загублена для Нього. Адже здоровий і багатий найчастіше далеко від дверей раю.

(Порфирій Кавсокаливіт “Квіткослів порад”)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *