Духовність

Порфирій КАВСОКАЛИВІТ: “Молитва батьків – найкраща допомога дітям!”

Наші діти – це найважливіша частина нашого життя. І буде воно радісним та позитивним залежить від того, чи будемо ми бачити їх здоровими, щасливими і хорошими людьми. На жаль, ми не розуміємо, що дитячі проблеми, біди і навіть погане здоров’я – наслідок тієї атмосфери, в якій вони виросли. Особисто, навіть маючи хорошу дитину, дуже шкодую, що мені раніше не трапилися ці прості і такі прекрасні настанови Порфирія Кавсокаливіта, грецького монаха-старця. Познайомившись з ними, розумію, що допускала багато помилок і не завжди була справедливою до дитини. Переконана, що ці духовні настанови у скороченому варіанті можуть принести багато користі батькам.

Не думай погано про інших!

Коли до старця прийшла молода пара, він одразу зрозумів їхній настрій і сказав: «Тому що ви не любите одне одного, у дитини, яка скоро народиться, будуть проблеми». Це пророцтво пізніше справді збулося. Старець завжди наголошував, що відсутність любові між батьками буде причиною важкого характеру у дитини. Адже момент її виховання, за його словами, розпочинається від самого зачаття.

Коли заходила мова про сучасний світ, про трагічну тотальну нестачу любові і миру у ньому, старець говорив, що людина зараз почувається одинокою, подавленою, невпевненою у собі і у завтрашньому дні. Тому дітям важливо завжди відчувати батьківську любов. Його настанови саме й пояснюють, якою вона має бути.

Коли люди гніваються, то навіть, якщо і стримуються й нічого не говорять, все одно від них, а точніше від того негативу, яке у них всередині, виходить якась зла сила, яка згубно діє на оточуючих. Батькам не можна, якщо діти неслухняні, дратуватися, стримувати себе і мовчати, «щоб не травмувати дитину». Звідки їм знати, що їх стримане обурення насправді є мечем, що наносить смертельну рану. Душа людини не матеріальна, а тому на неї діють і добро, і зло. Недарма отець Порфирій сказав: «Ніколи не думай про других погано. Своєю молитвою, своїм зверненням до Христа ти благотворно впливаєш на своїх ближніх. Думаючи погано про людей, ти впливаєш на них негативно».

Коли він був настоятелем храму при міській лікарні в Афінах, лікарі, які там працювали, розуміли, що він наділений видатними даруваннями, і тому часто просили помолитися перед складною операцією. Навіть, коли не могли встановити діагноз, зверталися до старця.

Якось вони покликали, аби почути його думку стосовно дивного випадку: жінка народила потворну дитину. Перше, ніж щось сказати, отець захотів поспілкуватися з матір’ю дитини. Із розмови з нею він довідався, що по сусідству жив хлопець, який мав на обличчі велику родиму пляму. А далі вже сам розповів її думки… Жінка, зустрічаючись з ним, подумки шкодувала хлопця. А коли завагітніла, обличчя сусіда стало для неї «кошмаром». Вона думала: «Який жах для матері мати таку дитину. Якби я була на її місці, якби це перенесла?» Ці помисли й вплинули на плід. Лікарі погодилися з таким висновком старця.

Отець Порфирій радив лікарям: «Кажіть жінкам, що вони мають розуміти, як вшанував їх Господь, сподобивши стати матерями. З моменту зачаття вони носять у собі друге життя. Хай вони розмовляють із дитинкою, гладять живіт, ласкаючи її так. Дитина це якимось таємничим чином відчуває. Це має знати і майбутній батько».

Хвороби дітей через гордощі батьків

Одна жінка пожалілася про свої муки, які мала із сином-неврастеніком. Відповідь старця була, як грім посеред чистого неба. Вона почула, що дитина захворіла через її гордощі, і виздоровіє, якщо мати стане смиренною і розпочне духовне життя. Жінка вийшла подавлена. Часто його «лікарське» втручання обмежувалося порадою: «Поступай так, як врозумить тебе Бог» або просто мовчазним благословенням. І ці ліки виявлялися помічними…

Старець із болем розповідав про батьків одного хлопця, який зійшов з праведного шляху: «Вони дуже освіченні люди. Добре розуміються в психології і, не дивлячись на свої знання, втратили дитину. Яка користь від цієї освіти? Лише благодать Божа, лише наша справжня любов, якщо ми тайно приносимо її у жертву за своїх ближніх, може врятувати нас і наших дітей».

Батьки хлопчика, який захворів неврастенією, звернулися до старця за допомогою. Той, одразу побачивши душу дитини, сказав: «У вашого сина краща душа, ніж моя. Вона здорова. Хлопчик отримав душевну травму і збунтував. Причина – ваша гордість, погана компанія, в яку потрапила дитина. Лише ваша особиста святість принесе йому оздоровлення». Мати розплакалася, вважаючи, що вона не зможе досягти такого стану. І почула: «Не думай, що святість – це щось недоступне для людини. Освятитися легко. Треба лише стяжати смирення і любов».

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *