Духовність

Порфирій Кавсокаливіт: «Хвороба тіла є наслідком хвороби душі, тобто наслідком гріхів»

Порфирій Кавсокаливіт був тим, хто зцілював людей, допомагав вирішувати проблеми, однак просив молитися за нього, вважаючи себе дуже грішним.

Якось старця застали тяжко хворим. У нього не було сили не лише привітатися, а й витерти піт з лоба. І добрий знайомий запитав:

– Геронда, ви зробили стільки чудес. Ви зцілювали невиліковно хворих, навіть на рак. Нарешті, Ви маєте таку відвагу до Бога, яку не знаю, чи має хтось інший на землі. Чому не благаєте Його позбавити Вас від цих хвороб?

– Цього, дитино, я не зроблю ніколи!

– Але чому? Ви ж не просите у Бога нічого поганого?

– Не хочу примушувати Бога щось мені робити!

Його відповідь вразила. Знайомий залишився поруч зі старцем і спостерігав як той боровся з хворобою: мовчазно і з повним спокоєм.

Єдиним засобом для вирішення всіх проблем у отця Порфирія була молитва. Довга, старанна молитва, яку він заповідав і своїм духовним чадам. Старець вважав хворобу великим благословенням Божим. Як відомо, він сам був випробуваний багатьма недугами. Найбільше страждав від страшного головного болю, що викликав непритомність, коли навіть не міг спілкуватися з людьми.

Та, як правило, нехтував своїми недугами і дбав лише про порятунок ближніх. Крізь призму немочі та болю отець Порфирій бачив присутність Божу в людині. І казав, що коли хтось страждає, то виразно відчуває свою неміч, що навіть не може знайти опору в самому собі, тому що сили його покинули. І якщо прагне подолати ці труднощі та вручає себе любові й людинолюбству Божому, спілкуючись з Ним через невпинну молитву, передає життя в руки Божого промислу – це дає силу, що йде від Бога і веде до спасіння.

Хворому легше віддати себе в руки Божі, ніж здоровому, бо хвороба забирає впевненість у власних силах. І тоді наша недуга стає для нас справжнім благодіянням. Тому старець говорив: «Не просіть Бога, щоб одужати. Він знає, що для вас корисно, і діє за Своєю нескінченною любов’ю, яку має до людини».

– Що мені робити, Герондо, щоб здобути радість у житті? – запитала його одна відвідувачка.

– Читай Писання, ходи до церкви, май духівника, причащайся Святих Таїнств, одним словом, будь доброю християнкою. Тоді ти знайдеш ту радість, яку шукаєш. Ти бачиш, що я зараз хворий, але щасливий. Так і ти, коли хоч трохи наблизишся до Христа, здобудеш радість у своєму житті. Молися не про те, щоб Бог позбавив тебе різних твоїх хвороб, але про те, аби тобі за допомогою «умної молитви» (Ісусова молитва), перебуваючи в терпінні, умиротворитися. Це принесе дуже велику користь. Не проси Бога полегшити твої страждання від різних хвороб, не змушуй Його до цього у своїх молитвах. Але з незмінною стійкістю та терпінням перенось свої недуги – і побачиш, яку від цього матимеш користь.

Під час сповіді однієї жінки душевним очам отця відкрилося, що у неї рак грудей. І він, не кажучи нічого, відправив її до лікаря, якого добре знав. Коли вона повернулася, то сказала, що у неї виявили ракову пухлину і лікарі відправили її на обстеження, а через три дні вона мала лягти на операцію. Тоді отець опустився на коліна, сказавши їй, щоб вона теж стала поруч, і велів творити молитву. Потім, осінивши жінку хрестом, згідно з рекомендацією лікарів, відіслав її на обстеження. Через три дні вона прийшла на операцію, та виявилося, що цілком здорова. Пухлина зникла. Лікар прийшов в храм і запитав:

– Геронда, що ти зробив цій жінці, щоб вона стала здоровою? Якби три дні тому я на свої очі не бачив тієї пухлини і своїми руками не прощупав її, нізащо не повірив би, що вона в неї була.

– Багато бачать мої очі, – сказав старець. – Безліч чудес. Благодать Божа діє за вірою людей. Вір, що й у наш час трапляються чудеса. Адже Христос вчора і сьогодні та на віки Той самий.

Старець відкривав нам таємниці Божі не лише у своїх бесідах. Приклад його життя був також яскравим одкровенням Божественних Тайн. Безсумнівно, що сила Господня вчиняється в немочі. У тілесних недугах отця Порфирія відкривалися дивні справи Божі та прославилося Його Ім’я. Господь попустив дияволу спокушати отця Порфирія тілесними недугами, і він із самовідданістю люблячого чада прийняв це випробування. Його самовідданість допомагала хоч трохи зрозуміти сказані слова: «Я був дуже хворий. Я дуже страждав. Це було чудово”. Старець не хотів просто хворіти – бути битим стражданнями і відчувати хворобливе самопочуття від своєї поразки. Навпаки, він героїчно переносив кожен сатанинський напад, перемагаючи його силою Христа, щоб, подібно до святих мучеників, здійнятися над змученим тілом ще більш здоровим духовно.

Під час однієї із зустрічей старець сказав:

– Знаєте, що треба робити, коли хворієте? Потрібно просити Бога, щоб Він пробачив ваші гріхи. І Бог, оскільки ви, переповнені стражданнями, зі смиренням будете звертатися до Нього, простить гріхи і зцілить ваше тіло. Але будьте уважні та ніколи не моліться із думкою: «Боже мій, пробач мені гріхи мої», тоді як розум повністю зайнятий тілесною недугою. Така молитва не матиме результату. Коли стаєте на молитву, забудьте про свою тілесну неміч, приймайте її як спокуту, накладену на відпущення гріхів. І не турбуйтеся про те, що буде далі. Віддайте це Богові, Він знає, що робити.

Так просто старець пояснив, що хвороба тіла є наслідком хвороби душі, тобто наслідком наших гріхів. Отримане внаслідок смиренної молитви прощення Богом гріхів приносить душі зцілення, а згодом, коли Бог благоволить, зцілюється й тіло. Отець  наголошував, що ми повинні молитися просто, не маючи жодних «задніх» думок. Адже для лікування хвороби потрібно зробити лише одне – усунути її причину. Молитва, що здійснюється не в простоті, а для того, щоб отримати лише тілесне здоров’я, буває безрезультатною через корисливість. На думку отця Порфирія, Христос, відповідаючи на смиренне прохання хворого про відпущення гріхів, на його безкорисливу віру в Його велику милість, спочатку робить важче, а потім, коли Сам визнає за потрібне, переходить до легшого. Спочатку Бог лікує корінь – хворобу душі, гріх, а потім гілки – хворобу тіла.

Під час бесіди зі своїми духовними чадами Старець сказав:

– Ліки від раку дуже прості. Лікарі користуються ними щодня, вони постійно у них під рукою, як мені це відомо за Божою благодаттю. Та Бог не відкриває їм цей засіб, бо останнім часом саме через ракових хворих наповнився рай!

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *