Історія

Петлюру у боротьбі з більшовиками не підтримали ні свої, ні чужі (закінчення)

Українській армії Європа не допомогла навіть бинтами!

Будувати державну політику, і тим більше, вести війну проти більшовиків та денікінців у тогочасних умовах було надто важко. Петлюра мав за мету об’єднати Україну навколо Наддніпрянщини, а галицькі провідники, де проживало 3,5 мільйона українців, нав’язували своє бачення боротьби. Зрештою галицька армія під проводом генерала Тарнавського зрадила голову Директорії отамана України Симона Петлюру. Не надто підтримували його й провідники Центральної Ради, урядовці, а країни Західної Європи теж абсолютно відмежувалися від цієї боротьби українців (!) проти більшовизму.

“Три четвертини наших козаків без чобіт та одежі; однак їхній дух не погас! Ми не маємо ліків, тиф десяткує ряди нашої армії, багато з ранених вмирає, бо не маємо ні медикаментів, ні білля. А антантські держави, які проголошують високі принципи, забороняють Червоному Хрестові прибути до нас. Ми вмираємо, а Антанта, мов Пилат, вмиває руки…” – це лист до французького публіциста Пелісьє. Хоча сам Ленін заявляв, що лише через боротьбу з Україною вони не дійшли до Західної Європи. Щось за сто років у ставленні до України у Європи змінилося? Ні! Як заглядала в рот Московщині, так і заглядає досі, прикриваючись “демократичними гаслами”.

Петлюра розумів, що сподівання останнього гетьмана Скоропадського на підтримку німців теж марні, і говорив про це вголос. Проте його надії на підтримку Польщі у відстоюванні незалежності, з якою підписали Меморандум у грудні 1919, теж були ілюзорними. Ніколи Польща, як і Росія, не бачила Україну незалежною, тим більше Західну. Тому не дивно, що повелася з українцями, як зі своїми васалами. Уже в січні Симон Петлюра звернувся до Юзефа Пілсудського (відродив незалежну Польщу) із засудженням такого відношення. “Ігнорування елементарних прав самостійности української держави, зневажання її законів, урядових установ, мови; непотрібне, нічим не викликане поневіряння військових та цивільних оборонців тієї держави; безоглядне забирання і привласнення державного майна на мільярди карбованців – все це може викликати та викликає справедливе обурення та нарікання”. Хоч як отаман не покладався на Європу, вона йому не допомогла. Навіть бинтами! Лише пустила на свої землі, коли Петлюрі довелося відступати зі своїми військами.

Наша сила в єдності!

Ольга Петлюра з донькою Лесею

Переїжджаючи з країни в країну, Петлюра нарешті зупинився у Парижі, звідки продовжував вести політичну боротьбу проти більшовицького поневолення: “Уряд совєтської України силою багнетів над народом нашим поставлений. Править він та порядкує в Україні тільки через те, що спирається на озброєну чужоземну московську армію та різні “чека”, “особполітотдєли”, шпигунсько-жандармські установи, які розстрілами, тюрмами, примусовими тяжкими роботами та виселеннями в московські губернії тероризують, залякують і пригноблюють наш народ. Пануючи над нашим народом проти волі його. Москва, наймити її та пахолки, що в українському большевицькому уряді участь беруть, добре знають, з якою великою ненавистю ставиться до них все населення України… НАША СИЛА В ЄДНОСТІ, а запорука успіху наших змагань у державній слухняності! Хай же менше серед нас буде тих, про яких кажуть, що вони нічого не забули і нічому не навчились. Навпаки, нехай буде більше таких, що вчаться на помилках своїх і мають мужність визнати їх, щоб надалі їх уникати!» Нічому ми не навчились за сотню літ. І навіть зараз “великі патріоти” знову взялися за мову і далі роз’єднують українців. А інші й досі товчуть одне і те про “канонічність” московської церкви. І ці люди, які гризуться поміж собою, хочуть мати вільне майбутнє? Ніколи його не бачити роз’єднаному народу.

Зрозуміло, що Кремль не міг залишити Петлюру, або той надсилав такі заклики і засівав у душах людей бодай якийсь потяг до спротиву. 25 травня 1926 року єврей Самуїл Шварцбард пустив у Петлюру сім куль нібито за єврейські погроми, вчинені його військами. Відомий україноненависник Дмитро Табачник ту маячню підтримував, перебуваючи на урядовій посаді. Хоча документально підтверджено, що це була робота чекістів (як правило, євреїв !). А точніше відпрацьована схема: облудливо маскуючись під тих, хто боровся проти них, винищували невинних людей, аби вороже налаштувати мирних жителів проти своїх вояків й подати себе, як “визволителів” (була там ще одна причина, але це інша тема). Згодом цю тактику застосували й у боротьбі з бандерівцями.

Самуїл Шварцбард під час судового засідання

“Уникайте провокацій, а з провокаторами, хто сам чинить погроми та підбиває слабкіших від нас у цьому відношенні, щоб не один волос не упав з голови невинного… І моя сердешна подяка і шана вам за вашу лицарську хоробрість, завзяття і самопожертву, яку несете ви на вівтар Отчизни, визволяючи від большевиків нашу Україну і всі народи , що її населяють, а тим самим і єврейський”, – так звертався до старшин і козаків української армії отаман, якого звинуватили у погромах.

Якби більше таких петлюрівців, мо’ й мали б, як сказав якось старенький ветеран, “чисту Україну”. Та завжди до чистого найбільше пристає бруд…

Ольга ЖАРЧИНСЬКА

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *