Історія

Перша світова війна 100 років тому була потрібна тим, хто хотів змінити світ (частина 2 від 2014 року)

Перші кроки слідства вели до Росії і масонів…

Гаврило Принцип

Зрозуміло, що вбивця – лише виконавець. І у кожного вбивства є замовник. Хто ж замовив ерцгерцога? До цього часу історики й криміналісти не дали чіткої відповіді. Цю відповідь найкраще можна знайти, якщо поставити запитання по-іншому: кому була вигідна така велика війна, яка стартувала після вистрілу і яка повністю перекроїла карту Європи? Найочевидніша відповідь після проведення аналізу її наслідків, коли укладався всім відомий Версальський мир. Та спершу про те, що випливло під час слідчих дій і судової справи за фактом вбивства ерцгерцога Австро-Угорської імперії.

У Франца-Фердинанда було немало ворогів. Недолюблювали його самі угорці, адже запропоноване ним реформування притискувало їхні права. Полякам теж не подобалася відверта прихильність ерцгерцога до галичан. (До речі, в Чернівецькій області старожили дуже добре відгукувалися про австрійську владу, коли заходила про це мова). Та найбільшу ненависть він викликав у росіян, які пропагували його як гнобителя сербів. А ще російські імперіалісти боялися зміцнення Австро-Угорщини, бо це ставало на заваді «збирання руських земель» – ця маніакальна ідея ніколи не покидала їхні ординсько-азійські голови. Тим більше, що наступник австрійського престолу мав хороші стосунки із німецьким імператором Вільгельмом II. Обоє підтримували політику обороноздатності, що призвело б до потужності цих імперій. Тому австрійці у вбивстві ерцгерцога найбільше звинувачували Романових, вважаючи, що «основою вбивства є російська система усування кожного невигідного противника на Балканах». Цю думку пізніше підтримав російський історик  Микола Покровський, вважаючи, що це була провокація російського генерального штабу.

І, здається, небезпідставно. Під час слідства виконавці-терористи (а це не лише Гаврило Принцип, а й Габрінович, Гачіновіч, Дмітрієвіч, Танкосіч) намагалися довести, що діяли самі. Та згодом виявилося, що один з учасників цього вбивства (і чи не найголовніший) Володимир Гачіновіч контактував з російськими революціонерами, але зверніть увагу на прізвища цих «революційних героїв»: Луначарським, Мартовим (Цедербаум), Радеком (Собельсон) і Троцьким (Бронштейн), Зінов’євим (Апфельбаум)! В тюрмі 1917 року Гачінович помер від… отруєння. Не важко здогадатися, хто його спровадив на той світ, якщо відомо, що багато інформації він виклав Троцькому. Відомо, що Радек під час другого московського процесу («Паралельний антирадянський троцкістський центр») хотів розповісти про події у Сараєво, однак йому не дозволили про це говорити…

За іншою версією організатори вбивства ерцгерцога – французькі масони-антимонархісти. Те, що масони найбільш зацікавлені у знищенні монархій, аби прокласти шлях революціям і відкрити дорогу парламентаризму, добре відомо із праць їхніх «теоретиків». Підсудні під час процесу заявили, що масони ще в 1913 році задумали вбити ерцгерцога. А серед причетних організаторів вбивства були і члени масонської ложі у Бєлграді.

Цю версію підтримали німецькі історики, які стверджували, що шотландське масонство (центр яких Англія й США) прагнуло до світового панування англосаксів (зрештою вони цього згодом й досягли). На перешкоді їхніх задумів виступали монархії Центральної і Східної Європи, які потрібно було позбутися, щоб розпочати пролетарську революцію, тим більше, що грунт для неї уже був підготовлений… в Росії.

… а Московія намагалася прибрати Галичину, як осередок націоналізму

Посилаючись на тогочасну російську пресу, стає зрозуміло, що Росія у війні була дуже зацікавлена. З політичної точки зору це був той  прийнятний момент, щоб знищити осередок національного руху в Галичині. Бо саме Галичина стояла москвинам поперек горла у планах цілісності російської імперії. Антиукраїнська московська преса весь час пропагувала, що Росії доти загрожуватиме український сепаратизм і мазепинська небезпека (тоді ще не було Петлюри і Бандери, якими згодом називатимуть ворогів Московії), доки за кордонами буде існувати вічне джерело української ідеї, яке оживлятиме національний спротив українців в Росії та загрожуватиме планам російського націоналізму.

Реакційна газета російських націоналістів у Києві «Кієвлянін» 1911 року писала: «Український рух для Росії більш небезпечний, ніж усі національні рухи, взяті разом… Мазепинське питання б’є Росію в саму основу її великодержавності. Мазепинський рух намагається зруйнувати національну, культурну, політичну єдність руского народу, намагається зруйнувати великодержавність Росії. От де наша найбільша небезпека. Мазепинський рух росте. Мазепинство з своєї галицької бази розлазиться по цілій південній Росії. В Галичині готується небезпечний антирускій осередок, полум’я якого може перекинутись по всій Малоросії…». (Ось чого завжди боялася і боїться Московія, добре розуміючи, що без України імперії кінець!) Отже одна із причин війни для Росії – бажання захопити Галичину і знищити тут осередок українського націоналізму, аби врятувати імперію.

А панівні верстви Московії, як опора імперського режиму, активно підтримала воєнний курс Романових з точки зору економічної. Вони вважали, що війна забезпечить захоплення нових територій, ринків збуту та джерел сировини, вигідні військові поставки і високі надприбутки, а ще пригасить революційний рух усередині країни. Тому й була розгорнута шовіністична пропаганда, яка, як завжди, подавала війну, як «оборону» й захист своєї «вітчизни» та слов’янських народів цього разу від «пруських варварів».

Навіть частина селянства піддалася на пропаганду, не усвідомлюючи, що весь тягар війни ляже на їхні плечі.

Великий князь Михайло Михайлович (внук Миколи І) писав тоді до галичан: «Браття, твориться Божий суд! Терпляче, з християнською покорою, довгі роки страждав руський народ під іноземним ярмом, але ні хитрістю, ані переслідуванням не вдалося зломити в ньому надії на свободу. Як рвучкий потік несе каміння, щоб злитися з морем, так немає сили, що спинила б руський народ в його пориві до об’єднання. Нехай не буде більше поневоленої Русі! Спадщина св. Володимира, земля Ярослава Осмомисла, князів Данила і Романа, скинувши ярмо, хай піднесе прапор єдиної, великої, неділимої Росії! Хай сповниться Боже Провидіння, що благословило діло збирачів Руської землі! Хай Господь допоможе своєму царственому помазанику Миколі Олександровичу, імператору Росії, завершити діло великого Івана Калити. Багатостраждальна Братія Русі, повстань назустріч російським солдатам. Визволювані Руські Браття! Всім нам знайдеться місце на лоні Матушки Росії. Не кривдячи людей жодної національності, не шукаючи свого щастя в уярмленні іноземців, як це робили шваби, повернуть свій меч на ворога, а свої серця до Бога і моліться за Росію і за руського царя!»

Отже, Московія віддавна живе ідеєю «руського міра» та царя-батюшки (тепер президента) і для її втілення усі методи вітаються. Війна теж.

(Далі буде)

P.S. Це публіцистичне дослідження друкувала 2014 року. Але зараз, як ніколи, воно актуальне, аби люди, головами яких так вміло маніпулюють, зрозуміли: кожна війна має своїх замовників і режисерів.

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *