Україна

Олігархи та транскорпорації контролюють 71 відсоток українського сільськогосподарського ринку!

Нещодавно у соціальних мережах поширився текст (з’явився на сторінці Il Giardiniere), у якому стверджується, що “три великі транснаціональні корпорації США купили у Зеленського 17 млн гектарів першокласної землі”. Що насправді відбувається на українському сільськогосподарському ринку, нескладно зрозуміти, проаналізувавши звіти та дані міжнародних інституцій.

У всіх чутках є доля правди

Ось дослівно цей текст: «Знаєте чому США відправляє стільки зброї в Україну? Не заради християнської доброти, будьте впевнені. Просто тому, що три великі багатонаціональні компанії США купили у Зеленського 17 мільйонів гектарів землі.

Мова йде про Cargill, DuPont та Monsanto (офіційно німецько-австралійська, але столиця у США). П’ять відсотків української сільськогосподарської землі пізніше придбала китайська держава.

Щоб зрозуміти скільки це 17 млн гектарів, просто подумайте, що вся Італія має 16,7 млн гектарів сільськогосподарської землі.

Отже, три американські компанії купили в Україні більшу корисну площу сільськогосподарського призначення, ніж у всій Італії.

А хто є акціонерами цих трьох компаній?

Завжди вони: Vanguard, Blackrock, Blackstone. Тобто ті самі три фінансові компанії, які також контролюють всі банки та всі основні воєнні галузі у світі.

Ось чому корми (Cargill та DuPont) та добрива (Monsanto-Bayer) зазнали сенсаційного росту ще до війни: бо вони вже все знали, вони були поінформовані про все! А ви знаєте коли закінчиться війна? Коли великі фінансові компанії позбавляться від своїх запасів зброї, зробивши нас, ідіотів європейців, зажатими тією самою бандою, яка тим часом спекулює на пшениці, рисі, кормах, добривах. ЗМІ нагнітаютьвійну. Звичайно, вони всі належать Vanguard, Blackrock і Blackstone. Байден хоче війни. Звичайно, його обрала велична трійка: Vanguard, Blackrock та Blackstone.

Баттіато був правий: завжди лови наживку. Цікаво, із всіх цих грошей, які заробляють, як завжди, Баффет, Сорос, Гейтс, яка із трьох великих фінансових корпорацій є явним, але прихованим партнером?»

Чутки про передбачуваний продаж «половини України Monsanto, Cargill і DuPont» поширилися на декількох іноземних сайтах, покладаючи відповідальність за це на Джорджа Сороса та світову фінансову еліту, включаючи Уоррена Баффета, Білла Гейтса інвестиційні фонди Blackstone, BlackRock та Vanguard.

Насправді в чутках є частка правди, пов’язана з економічними інтересами, що зійшлися в Україні ще до російського вторгнення. Це підтверджує серія звітів економічного відділу Оклендського інституту, документуючи макроекономічні інтереси стосовно колишніх республік СРСР, які стали об’єктом запеклих суперечок після його розпаду.

Західні гроші прив’язані до “реформ”, які вимагають жорсткої оптимізації

Пострадянська Україна із її 32-ма мільйонами орних гектарів родючих чорноземів еквівалентна одній третині усіх сільськогосподарських земель у Європейському Союзі! Після повалення соціалістичної колективізації безпрецедентна кількість “недоторканих” гектарів стали потенційно ласим шматком для банків та агротранснаціональних корпорацій.

Зрештою, Україну, як розрекламовану “житницю Європи”, яка вирощує в рік 64 мільйони тонн зерна і найбільше ячменю, пшениці та соняшникової олії (в Україні виробляється близько 30 відсотків олії від світового обсягу) ненаситні «грошові мішки» почали прибирати до своїх рук . Не дивно, що вже з 90-х років минулого століття розпочалася гонка, аби отримати, за словами Джефф Роу, директора DuPont в Європі, “один із найбільш швидко зростаючих сільськогосподарських ринків у світі” – український ринок землі.

“Україна найбільше постраждала від шокової терапії при реставрації капіталізму у Східній Європі”, – писав британський економіст Майкл Робертс про цей етап нашої історії. Європейські економісти пишуть, що протягом 30 років після здобуття нібито “незалежності” доходи та якість життя залишалися нижчими, ніж були до 1990 року, а бідність процвітає й досі. Перехід до капіталізму пройшов за звичайною схемою: клас олігархів та вузька еліта непропорційно збагатилися, пограбувавши державний сектор за допомогою політиків. І в Україні впевнено торжествувала “номенклатура олігархії”!

І Росія, і Захід тісно співпрацювали з цією номенклатурою конкуруючими пакетами “допомоги” за певними умовами, спрямованими для утримання України у своїх сферах впливу. Напруженість між цими сторонами, які мають економічний вплив на нашу країну, лежала в основі політики «незалежності» від самого її початку. За словами Фредеріка Муссо, директора з питань політики Оклендського інституту, “геоекономічна суперечка навколо України є найбільшим зіткненням між двома суперниками з часів холодної війни”!

Після подій на Майдані у 2014 році західний блок переміг, і Путін завдав удару у відповідь, захопивши Крим і розв’язавши війну на Донбасі. Ті події ознаменували початок «анексії» України в євроатлантичну економічну сферу, описану Фредеріком Муссо та Елізабет Фрейзер у звіті 2014 року під назвою “Корпоративне захоплення українського сільського господарства”, де йдеться про прагнення західних фінансових інститутів “відкрити  тут великий сільськогосподарський сектор”. Однією з «переваг» інтеграції України з Європейським Союзом стало корпоративне поглинання сільськогосподарського сектору країни, переважно на користь Заходу. Як пояснює Фредерік Муссо, це було частиною ініційованої МВФ програми реформ, прив’язаної до кредиту в розмірі 17 мільярдів доларів. Йдеться у звіті й про те, що Міністерство фінансів перейшло до Наталі Яресько, яка працювала в Україні в середині 1990-х років, керуючи фондом прямих інвестицій, створеним урядом США для інвестицій в країну. Яресько також є генеральним директором Horizon Capital, інвестиційної компанії, яка керує різними західними інвестиціями в Україні. Тепер, сподіваюся, ви зрозуміли реальний зміст інвестицій – це економічне поглинання держави транскорпораціями!

“Після відходу Януковича і приходу до влади прозахідного уряду МВФ ініціював програму реформ, яка була умовою його кредиту з метою збільшення приватних інвестицій у країну.

Пакет заходів включає реформування державного водопостачання та енергопостачання та, що більш важливо, спроби вирішити те, що Світовий банк назвав “структурним корінням” нинішньої кризи в Україні, а саме вартість ведення бізнесу в країні.

Сільськогосподарський сектор України був головною метою іноземних приватних інвестицій, а МВФ і Світовий банк розглядають його як пріоритетний сектор для реформ. Обидві установи високо оцінюють готовність нового уряду слідувати їх порадам”. Тепер теж, сподіваюся, зрозуміло, чиї вказівки виконує наша влада і чому Зеленський так поспішав із законом про продаж землі.

Муссо пише, що після 2014 року “усі аспекти поставок сільськогосподарської продукції в Україні — від виробництва насіння та інших сільськогосподарських ресурсів до фактичного відвантаження товарів із країни — все більше контролюються західними фірмами… Європейський Союз та США працюють пліч-о-пліч над захопленням українського сільського господарства. Хоча Україна не дозволяє вирощувати генетично модифіковані (ГМ) культури, угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, яка спровокувала конфлікт, що спричинив повалення Януковича, включає пункт (стаття 404), який зобов’язує обидві сторони співпрацювати для «розширення використання біотехнологій усередині країни”.

І в кінці цього звіту Муссо підсумовує: “Так само неясно, як українці виграють від цієї хвилі іноземних інвестицій у їхнє сільське господарство і як ці інвестиції вплинуть на сім мільйонів місцевих фермерів. Як тільки вони відвернуть увагу від конфлікту в східній «проросійській» частині країни, українці можуть поставити питання, що ще залишилося від здатності їх країни контролювати своє продовольче постачання та керувати економікою у своїх інтересах.

Що стосується громадян США та Європи, чи проснуться вони врешті-решт від заголовків та гучної риторики про російську агресію та порушення прав людини та засумніваються в причетності своїх урядів до конфлікту в Україні?”

Із Заходу після 2014 року почали надходити гроші у вигляді пакетів допомоги від Світового банку, Міжнародного валютного фонду та Європейського банку реконструкції та розвитку. Як завжди, гроші були прив’язані до реформ з вимогою здійснювати їх під гаслом жорсткої економії.

У наступному звіті Фредеріка Муссо “Прогулянка Вестсайдом: Світовий банк і МВФ в українському конфлікті” йдеться проте, що “… програми допомоги, що залежать від реформ жорсткої економії, вплинуть на рівень життя українців і збільшать бідність у країні”.

“Реформи, підтримані позикою та передані під мандат ЄС, включають сільськогосподарське скасування держконтролю (що принесе користь агрокорпораціям) та зміни програми з природних та земельних ресурсів, що полегшить іноземне корпоративне поглинання величезних наділів землі… В той час як Світовий Банк і МВФ часто маскують свої дії в інших країнах під цілями розвитку, випадок з Україною прояснює, що це просто оруеллівська демагогія, коли слова суперечать діям. Їх намір очевидний: відкрити іноземні ринки західним корпораціям”, – Муссо відверто застерігає від тих катастрофічних проблем, які очікують українців.

“Дії Банку та його позика, а також програми реформ в Україні, здається, спрямовані на єдину мету – сприяння розширенню великих промислових активів іноземних підприємств в українському сільському господарстві, – каже Фредерік Муссо. – Крім сільського господарства, реформи подаються як засіб для поліпшення ділового клімату та збільшення приватних інвестицій в Україну, що матиме руйнівний соціальний вплив, призводячи до краху рівня життя та драматичного збільшення бідності.
Світовий Банк та МВФ проте не продемонстрували, яким чином такі програми покращать життя українських громадян та збудують стабільне економічне майбутнє”.

Також, за словами Муссо, прагнення України приватизувати ринок землі є безпрецедентним у новітній історії. Щоб обмежити нестримну приватизацію, 2001 року було запроваджено мораторій з продажу землі іноземцям. З того часу скасування мораторію було головною метою західних інституцій! Наприклад, ще 2013 року Світовий банк надав кредит у розмірі 89 мільйонів доларів на розробку програми оформлення документів та права власності на землю, необхідної для комерціалізації державних та кооперативних земель.

Крім того, західні банки нав’язують оптимізацію та консолідацію агробізнесу у великі підприємства за рахунок дрібних виробників, які, як і раніше, становлять більшість в Україні, з метою збільшення «доданої вартості». Як зазначено в документі Світового банку від 2019 року, потрібне «прискорення приватних інвестицій у сільське господарство». У звіті також говориться про те, що “30-відсоткове зростання продуктивності у сільському господарстві може призвести до додаткового зростання ВВП України на 4,4 відсотки за п’ять років та 12,5-процентне зростання за десять років”. Тобто іноземні банки уже рахують майбутні прибутки на земельному ринку України.

Скасування мораторію з продажу землі вимагали Держдепартамент США, МВФ і Світовий банк

Не зважаючи на мораторій з продажу землі іноземцям, до 2016 року десять транснаціональних сільськогосподарських корпорацій уже контролювали 2,8 мільйонів гектарів нашої землі! Сьогодні, за деякими оцінками, 3,4 мільйона гектарів знаходяться в руках іноземних компаній та українських компаній з іноземними фондами як акціонерами. За іншими даними ця цифра сягнула уже 6 мільйонів гектарів! Мораторій з продажу, скасування якого неодноразово вимагали Держдепартамент США, МВФ і Світовий банк, був остаточно скасований урядом Зеленського в 2020 році, напередодні референдуму з цього питання, запланованого на 2024 рік. Отже головне завдання господарів, якими був призначений на посаду президента, Зеленський виконав. І це тоді, коли “зелена команда” нас переконувала, що земля буде продаватися лише українським громадянам!

Крім того, у січні у звіті Usaid, Агентства США зі сприяння та співробітництва, висловлювався жаль з приводу відсутності надійного ринку землі в Україні. І це незважаючи на те, що аналіз Open Democracy, опублікований у жовтні минулого року, показав, що десять приватних компаній контролювали 71 відсоток українського сільськогосподарського ринку! Це українські  олігархи та транснаціональні корпорації, такі як Archer Daniels Midland (ADM), Bunge , Cargill, Louis Dreyfus, та китайська компанія COFCO. Згідно з останнім звітом Оклендського інституту з цього питання, до списку також уже входять транснаціональні корпорації, такі як Kernel (офіс в Люксембурзі), американська холдингова компанія NCH Capital (офіс в Саудівській Аравії), Continental Farmers і французька AgroGenerations. І це при тому, що згідно з Конституцією земля належить українському народу! І за цю землю проливається кров українських воїнів! Тепер ви розумієте, чому вивезення зерна настільки важливе, що задіяне аж ООН, головне завдання якого обслуговування “грошових мішків”.

Серед цього довгого списку особливо виділяються європейські компанії, а роль ЄС на нашому ринку зростає, особливо після підписання угоди про економічну асоціацію між Україною та Європейським Союзом, яка набула чинності у 2017 році! Ця угода стала лазівкою ​​для проникнення західних транснаціональних корпорацій, включаючи просування “сучасного сільськогосподарського виробництва та використання біотехнологій”. А отже відкрила можливість вирощування ГМО-культур на українських полях, які не входять до ЄС. Крім того, розвиток агробізнесу в Україні та Східній Європі є частиною стратегічного плану Європейської комісії зі збільшення “білкових культур” (перезавантеження передбачає тотальне скорочення тваринницької галузі) та переорієнтації виробництва в цих регіонах переважно на сою. Задоволення поточних потреб ЄС, як і раніше, значною мірою залежить від імпорту з Аргентини та Бразилії.

Як пишуть в європейській пресі, схоже, що війна, у короткостроковій перспективі зруйнує нинішній грандіозний неоліберальний проект, головним чином через збої в ланцюжку експортних постачань. Проте в контексті глобальної геоекономічної перебудови “війна обіцяє стати вирішальним поворотним моментом і можна прогнозувати, що Україна залишиться в центрі уваги, хоча і в умовах серйозної глобальної нестабільності”.

Скільки землі котролюється зараз, невідомо. Наша влада протягує багато аферних законів, що суперечать Конституції, а про підкилимні рішення після запущення закону про продаж землі можна лише здогадуватися.

Битва за українську землю продовжується. Найважче те, що в цій битві гинуть українці, які не володіють, як правило, жодним шматком рідної, скропленої кров’ю, землі. Олігархи та продажні політики потроху передають Україну у власність транскорпорацій.

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *