Духовність

Музей писанкового розпису у Коломиї – єдиний у світі

Єдиний музей писанкового розпису є відділом Національного музею народного мистецтва Покуття та Гуцульщині імені Йосафата Кобринського, заснованого ще 1928 року. Окремо музей писанки створений 1987 року, де зібрані писанки та крашанки зі всіх регіонів України.

Його спочатку розмістили у приміщенні дерев’яної церкви Благовіщення – пам’ятці архітектури XVI століття. Коли церкву передали релігійній громаді, всі зібрані експонати у 2000 році перевезли у новобудову. Ініціаторами зведення нового приміщення були музейні працівники краю, які на той час уже зібрали величезну колекцію писанок. Влада ініціативу підтримала.

Зберегти таку надзвичайну творчість на яйці – це висока майстерність та професійність. Музейні працівники винайшли спосіб консервації писанки, адже яйця розписують в сирому вигляді. Щоб писанку зберегти, потрібно «випотрошити» середину, не пошкодивши розпис. Розмальовану писанку розрізають на дві половинки. Вміст виймають і зсередини яйце обклеюють рваними клаптиками паперу. Тоді дві половинки з’єднують. Така ось нехитра, але унікальна технологія. Щоб не було видно місця розрізу, швів та дві половинки щільно прилягали одна до іншої, з яйця треба забрати повітря, має бути вакуум. Повітря витягують губами. Потім писанку днів десять підсушують. І після цього її можна зберігати зо сто літ. Навіть, впавши на підлогу, вона не розіб’ється. Автори методики – Марія Боледзюк та Любомир Кречковський. Їхню справу продовжують уже учні.

Фарбування крашанок проводять від світліших кольорів до темніших. Колись, щоб крашанки блищали, їх змазували олією чи шматочком сала, зараз покривають лаком. Використовують для розпису не лише курячі, а й гусячі, качині, перепелині і навіть яйця страусів. А от на голубині – табу. Це пов’язано з тим, що голуб символізує сходження Духа Святого.

Популярними стали писанки-дряпанки, які виглядають досить оригінально. Поширений метод – травлення, коли наноситься орнамент, а тоді яйце опускають в оцтовий розчин.

Кожне село, як і кожний автор має свій стиль розпису. В одних переважають сонячні відтінки – жовті, оранжеві, коралові, в інших – сині, фіолетові. Десятиліттями формувалися назви орнаментів: одні майстри наносять жирніші лінії, інші – тоненькі. Кожен малюнок має свої символи. Наприклад, трикутнички в клітинку означають зоране поле, з крапочками – уже й засіяне. Гуцули зображували на писанках коня чи оленя. Плотик на писанках перешкоджав злим духам, а безконечник символізував воду.

Окрім українських писанок та крашанок, тут зібрали експозицію й з різних країн світу: Індії, Єгипту, Ізраїлю (відшліфовані з дорогоцінного каміння), Китаю (з дерева, металу та емалі), Алжиру (весільно-обрядові яйця сяють позолотою). Чимало писанок подаровані писанкарями канадської діаспори. В Канаді у місті Вігревіль є пам’ятник писанці.

Долучилися й івано-франківські ковалі: вони зробили величезну писанку з металу.

Навіть, перебуваючи у музеї, показали свої писанкарські здібності колишні президенти Леонід Кравчук та Віктор Ющенко, а ще Михайло Саакашвілі.

Тому при можливості, якщо завітаєте на Гуцульщину, цей музей однозначно варто відвідати – хороші враження забезпечені.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *