Історія

Друга світова війна: хто, коли і для чого її розпочав? (частина 20)

Підготовка СРСР до війни

Великобританія докладала немало зусиль, аби зіштовхнути лобами Кремль та Рейхстаг. Черчілль відправляв листи Сталіну, намагаючись втягнути того у війну проти Гітлера. Однак Сталін не поспішав слухатися прем’єр-міністра і відмовлявся вступати у війну, боячись ударів як із Заходу, так і зі Сходу, не зважаючи на те, що Лондон пропонував Москві підтримку в боротьбі з нацизмом. А тим часом Великобританія пообіцяла й Берліну припинити бойові дії в разі нападу Німеччини на СРСР. Нацистська Німеччина погодилася на цю пропозицію, а Лондон передав інформацію про майбутній напад в Кремль. Черчілль боявся залишитися у війні сам на сам з Гітлером, оскільки Великобританія не встояла б перед Вермахтом, а тому й вступав у такі змовницькі ігри.

У Сталіна були свої плани: він готувався до наступу, але йому потрібна була перемога не лише над Німеччиною, а й над усіма ворогами комунізму. Він вичікував момент, коли Гітлер захопить Європу, маючи переконання, що той ніколи не розпочне війну на два фронти! Ці плани СРСР чітко були прописані в короткому курсі ВКП(б), який вийшов наприкінці 1938 року. Сталін там писав: “Соціалізм ми збудували, індустріалізацію провели, колективізацію і культурну революцію також…” і в останньому розділі книги поставив бойове завдання: “…ліквідувати капіталістичне оточення”!

Розуміючи, що Сталін готувався до війни, виникає логічне запитання: чому він розслабився і ніяк не міг повірити у напад Німеччини на СРСР? Сталін вважав, що війна на два фронти для Гітлера – самогубство. Не можна не підтримати думку тих істориків, які припускають, що Сталін терпеливо чекав “останнього акорду” німецько-британської війни, а саме: висадки німецьких танкових корпусів на Британських островах. Блискучу десантну операцію на Криті вождь народів, і не лише він, вважав генеральною репетицією для висадки в Англії. А тим часом, готуючись до нападу на гітлерівську Німеччину, Сталін доклав усі зусилля, щоб переконати фюрера в своїй миролюбності.

Як би чимало мемуаристів не намагалися вигородити СРСР від агресивної політики, яка нічим не відрізнялася від гітлерівської, проте, як кажуть, факти річ уперта і вони доводять абсолютно інше. Відомий розвідник Віктор Суворов стверджує що, вже у березні 1941 року були надруковані топографічні карти Німеччини, які перекинули до західного кордону, а от карт Союзу в артилеристів, льотчиків, командирів не було! Тобто воювати збиралися не на території СРСР. Словнички, які видали великим накладом, теж були призначені для спілкування з німецьким населенням. Наочна агітація готувалася задовго до нападу німців, а знаменитий плакат Іраклія Тоїдзе “Родина-мать зовет!” опублікований ще у березні 1941 року! Відому також «лінію Сталіна» (13 укріплених районів від Балтики до Чорного моря з кулеметно-артилерійськими батальйонами, артилерійськими полками, танковими батальйонами, підземними залізобетонними приміщеннями, де можна було сховати госпіталь, електростанції, вузли зв’язку тощо) перед війною роззброїли та знищили, щоб звести на новому кордоні “лінію Молотова”. А насправді “лінію Сталіна” зруйнували, щоб не заважала таємно пересуватися великій кількості радянських військ до німецьких кордонів.

Мости від західного кордону до Дніпра були спеціально заміновані, а напередодні війни їх раптом… розмінували. Висадивши їх в повітря, можна було зупинити бліцкриг німців! Та готувалися до наступу. І цікаво, що у Радянському Союзі було в 200 разів більше десантників, аніж в усіх країнах світу! Мільйон парашутистів готували не для того, щоб закидати на своїй території! Та ця армія не знадобилася: після 22 червня довелось оборонятися.

Таких фактів можна назвати ще досить багато. В СРСР була навіть річкова Дніпровська флотилія, яку у червні 1940 року розформували! Тим самим повністю відкрили цей напрямок, після чого німці форсували Дніпро, захопили Харків, Донбас, а далі – вихід на Північний Кавказ… Одну частину Дніпровської флотилії згодом вивели в Дунай. Отже, її  планували використати в наступальній війні, кинути вгору по річці (130 кілометрів), щоб перекрити стратегічний міст у районі Черновади, через який румунська нафта відправлялася німцям, а далі можна було просуватись на Відень. Другу частину Дніпровської флотилії вивели до Прип’яті. З 1940-го на 1941-й в’язні вирили Дніпровсько-Бузький канал, через який можна було вийти до Вісли, а далі – до річок Німеччини. У 1944 році його так і використали: ця флотилія дійшла до Берліна. Сталін не готувався до оборони. Сталін готувався до війни!

Світ визнав Гітлера злочинцем, а Сталіна – борцем за мир

Щоб готуватися до оборони, його навіть не зупинили повідомлення, які надходили від розвідників, а їх у Союзі було дуже багато. ГРУ перед Другою світовою війною, під час війни і пізніше було й залишається найпотужнішою розвідувальною організацією у світі, “обскакавши” навіть свого головного противника і суперника КДБ (ФСБ). У повідомленнях розвідки були вказані дати можливого нападу: 15 травня, 25 травня і навіть період між 20 і 25 червня 1941 року. Та Сталін не наказав привести армію в бойову готовність. За словами генерал-майора Льва Соцкова, який упорядкував збірник під назвою “Агресія”, радянські розвідники передали в Москву більше 30 повідомлень, що свідчили про підготовку війни.

Агенти СРСР у ВВС Німеччини й апараті рейхсфюрера СС Генріха Гімлера надсилали доповіді в Кремль, що всі підготовки до вторгнення завершені, Вермахт лише чекає наказу про напад.

Філіп Голіков

Сталін до останнього не вірив, що Гітлер зважиться на це. Він довірився зведенням начальника ГРУ генерал-лейтенанта Філіпа Голікова, який в грудні 1940 року доповів Сталіну, що Гітлер прийняв рішення воювати на два фронти, тобто напасти на Радянський Союз, не чекаючи завершення війни на заході. А згодом він запевнив вождя, що Німеччина не нападатиме на СРСР, бо не готується до цього. Гітлер справді до війни проти Союзу не готувався так, як це бачили у Кремлі та в ГРУ.

Голіков знав, що в Німеччині нема жодної дивізії, готової воювати в СРСР. Він пильно спостерігав за європейськими… баранами. Вважав, що лише Гітлер надумає нападати, він дасть наказ на підготовку операції. І негайно розпочнеться виробництво мільйонів кожухів, що відобразиться на європейському ринку. Не дивлячись на війну, ціни на бараняче м’ясо мали впасти одночасно, якщо довелося б зарізати мільйони цих тварин. В той час ціни на баранячі шкіри мали піднятися. А ще зразки німецького рідкого палива розвідка переправляла б через кордон в запальничках, ліхтарях, аби переконатися, що воно підходить для російських морозів. Було багато інших речей, які знаходилися під пильним контролем ГРУ і які повинні були стати попереджувальним сигналом.

Чому Гітлер напав зненацька, залишається загадкою для багатьох воєнних експертів. Адже німецька армія була створена для війни в Західній Європі, але фактично не підготовлена до війни в Росії. Тому його неоголошене вторгнення на радянську територію привело Сталіна в такий шок, що він навіть нічого не міг сказати своєму народові. Зрештою, не мав що сказати. Цапом-відбувайлом довелося виступити В’ячеславу Молотову. Лише через два тижні роздумів Йосип Сталін нарешті звернувся до радянського народу, проте Верховним Головнокомандувачем призначив маршала Тимошенко (офіційно Сталін прийняв головнокомандування лише 8 серпня).

“Державний Комітет Оборони повинен признати, що окремі командири і рядові бійці проявляють нестійкість, панікерство, ганебне боягузтво, кидають зброю і перетворюються в стадо баранів, що в паніці біжить перед знахабнілим противником…” – йшлося в одній  із Постанов 1941 року. Хвилюватися було чому. За перші три тижні війни із 710 радянських дивізій, що прийняли на себе удар противника, 28 були повністю розгромлені, 70 – втратили більше половини особового складу і військової техніки. Безповоротні втрати лише трьох фронтів склали майже 600 тисяч осіб. За період з 11 липня по 30 вересня 1941 року за даними німецьких дослідників в полон потрапило 2,1 мільйона радянських військовослужбовців.

Чи й справді стільки панікерів та нездар служило в радянській армії? Ні! Наведені цифри лише підтверджують, що в 1941 році радянські командири і солдати, пам’ятаючи про жорстокі репресії і голодомори, вчинені радянською владою, просто не хотіли гинути у війні, розв’язаній двома тиранами, які “дружно” поділили здобич, розчленувавши Європу, і згодом зчепилися між собою.

Та чомусь світ визнав найбільшим злочинцем Гітлера, а Сталіна вважав тим, хто боровся “за мир і прогрес”. Гітлера ненавиділи, Сталіну співчували. Гітлер захопив половину Європи, Сталін теж немалу її частину, але війну оголосили Гітлеру. Для того щоб Гітлер не зміг утримати захоплені в Європі країни, Захід виступив проти нього, висадивши на Європейський континент надпотужну армію. А для того, щоб Сталін зміг захопити і отримати іншу половину Європи, Захід подарував Сталіну сотні бойових кораблів та автомобілів, тисячі бойових літаків і танків, мільйони тонн першосортного палива, боєприпасів, продовольства… Чому?

(Далі буде)

P.S. Це публіцистичне дослідження друкувала 2014 року. Але зараз, як ніколи, воно актуальне, аби люди, головами яких так вміло маніпулюють, зрозуміли: кожна війна має своїх замовників і режисерів.

 

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *