Історія

Друга світова війна: хто, коли і для чого її розпочав? (частина 19)

Черчилль переграв Гітлера

Чому Черчилль, розуміючи усі загрози, які нависли над Великою Британією, не прийняв мирні пропозиції Гітлера? Якщо уважно вивчати кожен документ, події про Другу світову війну і праці військових істориків, стає зрозумілим, що ця війна була потрібна конкретним силам, а тому використовувалися усі методи для її провокації. Черчилль – один із тих, хто прагнув цієї війни, аби «покласти на лопатки Німеччину», але з найменшими втратами для його держави. (Щось подібне відбувається і сьогодні). Він вирішив переграти свого ворога Адольфа Гітлера.

Найперше прем’єр-міністр Великобританії чітко дав зрозуміти президенту США Теодору Рузвельту: якщо Англія потерпить поразку у війні з Німеччиною, світ зазнає краху. Таку участь пізніше чекає і США. Перед Уінстоном Черчиллем стояло завдання: зробити усе, аби Гітлер розв’язав війну проти СРСР і США, але при цьому уникнути висадки німецьких військ в Англії. У 1940 році він зрозумів, що в зіткненні Німеччини з СРСР і США переможуть союзники. Отже, Гітлер мав повірити, що саме ті країни представляють для Третього рейху найбільшу загрозу. Для цього він використав канали інформації, яким повністю довіряв його противник.

Найважливішим каналом, по якому Гітлер отримував цінну інформацію про наміри Черчилля і Рузвельта, – агент Німеччини в Англії Тайлер Кент (коханець відомої німецької шпіонки баронеси Анни Волкової). На той час Черчилль уже знав, що його особисте листування із Президентом США Кент негайно передавав Гітлеру, який ухвалював стратегічні рішення залежно від того, що йому повідомляли. І англійський політик використав цього «цінного» агента, якого розкрили англійські спецслужби.

Гітлер дуже довіряв і цінував інформацію, яку передавав Кент, особистий шифрувальник Рузвельта. Він не міг припустити, що по цьому каналу може надійти фальшива інформація! Адже скільки разів до цього вона багато разів перевірялася спецслужбами Німеччини, які давали високу оцінку її достовірності! Черчилль через Кента «передав» Рузвельту фальшиву інформацію про відкриття другого фронту з боку СРСР і США, а також про захоплення СРСР джерел нафти в Ру­мунії. А президент США «повідомляв» в своїй телеграмі англійського Пре­м’єр-міністра, що він переконав Сталіна негайно почати війну з Німеччиною у разі оточення Британських Експедиційних Сил в районі Дюнкерка і неможливості їх евакуації до Англії. У телеграмі йшлося про те, що Сталін підтримав Рузвельта, давши згоду на негайний вступ СРСР у війну з Німеччиною, щоб запобігти розгрому Англії. Тобто те, чого найбільше боявся Гітлер, стало реальністю. Тому не дивно, що він вирішив зупинити наступ на Англію.

Захоплення Балкан і Північної Африки

Третій рейх, готуючись до війни з СРСР, продовжував окупацію Європи. У лютому 1941 року об’єднані німецько-італійські війська захопили північну Африку, а навесні – Балкани. У березні вони вступили до Болгарії, яка приєдналася до Берлінського пакту. У квітні італійсько-німецькі, а згодом угорські війська вдерлися до Югославії та Греції. На території Югославії були створені маріонеткові фашистські «держави» Хорватія та Сербія. У травні проведена Критська повітряно-десантна операція, у ході якої були окуповані острів Крит та інші грецькі острови у Егейському морі.

Отже, більша частина континентальної Європи з її ресурсами і економікою опинилися під контролем Німеччини. У Польщі Німеччина захопила основні металургійні і машинобудівні заводи, вугільні копальні Верхньої Силезії, хімічну і гірночо-видобувну промисловість; у Франції – металургійну і сталеливарну, всю автомобільну і авіаційну, запаси залізної руди, міді, алюмінію, магнію, а також вироби точної механіки, верстати, рухомий залізничний склад; у Норвегії – гірничо-видобувну, металургійну, суднобудівну промисловість, підприємства з виробництва феросплавів; у Югославії – мідні, бокситові поклади; у Нідерландах, окрім промислових підприємств, запаси золота. Загальна сума матеріальних цінностей, награбованих фашистською Німеччиною в окупованих країнах, склала до 1941 року 9 мільярдів фунтів стерлінгів. До весни 1941 на німецьких підприємствах працювало більше 3 мільйонів іноземних робочих і військовополонених.

Крім того, в окупованих країнах гітлерівці отримали усе озброєння їхніх армій. Наприклад, лише у Франції майже 5 тисяч танків і 3 тисячі літаків.

Західні країни Франція, Бельгія, Нідерланди, Данія і меншою мірою Норвегія зазнали відносно поблажливого ставлен­ня. А от Сербія, Греція, Польща (пізніше радянські території) були піддані надзвичайно жорстокій окупації. Іспанія, Італія, Угорщина, Болгарія, Румунія, Словаччина, Хорватія та Фінляндія були союзниками Німеччини або її друзями. Лише Португалія, Швейцарія та Швеція, не підпали під владу Третього рейху. Ірландія зберегла нейтралітет.

Варто зауважити, що у червні 1940 у війну проти Великої Британії і Франції вступила Італія, яка прагнула встановити панування у басейні Середземного моря. Італійські війська у серпні захопили Британське Сомалі, частину Кенії і Судану, у середині вересня вторглися з Лівії до Єгипту, щоби пробитися до Суецького каналу. Однак невдовзі вони були зупинені, а у грудні 1940 відкинуті англійцями. Спроба італійців у жовтні 1940 розпочати наступ з Албанії до Греції була відкинута грецькою армією. В січні-травні 1941 року британські війська вигнали італійців з Британського Сомалі, Кенії, Судану, Ефіопії, Італійського Сомалі, Еритреї. Муссоліні у січні 1941 попросив допомоги в Гітлера. Навесні у Північну Африку були направлені німецькі війська, що утворили так званий Африканський корпус на чолі з генералом Роммелем. Перейшовши у наступ 31 березня, італійсько-німецькі війська у 2-й половині квітня досягли лівійсько-єгипетського кордону.

(Далі буде)

P.S. Це публіцистичне дослідження друкувала 2014 року. Але зараз, як ніколи, воно актуальне, аби люди, головами яких так вміло маніпулюють, зрозуміли: кожна війна має своїх замовників і режисерів.

 

 

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *