Історія

Друга світова війна: хто, коли і для чого її розпочав? (частина 18)

“Пята колона” допомогла Гітлеру у блискавичній перемозі над Європою

Відкун Квіслінг

В той час як Кремль проводив окупацію східно-європейських держав, Третій рейх так само успішно і блискавично продовжував окупацію Західної Європи, яку названо “бліцкригом”. Починаючи з квітня і до кінця 1940 року, Гітлер захопив майже усю Європу.

Як уже знаємо, Великобританія та Франція після оголошення війни Німеччині фактично жодної участі у війні, а це дев’ять місяців, не брали, продовжуючи майже той самий зовнішньополітичний курс щодо примирення з Німеччиною і спрямуванням її агресії проти Радянського Союзу. Зрозуміло, це допомогло амбітному німецькому фюреру краще підготуватися до наступу. Франція та Англія, вибравши оборонну тактику, будували вздовж кордонів з Німеччиною оборонні лінії і посилили охорону “лінії Мажіно”.

Свій похід Європою Гітлер розпочав одночасним захопленням Норвегії та Данії, яке було розроблено планом “Навчання на Везері”. Німецьке командування намагалося таким чином використати територію Данії і її аеродроми для підтримки військ при окупації Норвегії. Датчани практично не чинили опору, не підозрюючи про те, що уже розпочалася війна (практично та сама ситуація, яка відбулася в Криму). Важливе місце в німецькому плані відводилось стрімкому захопленню Копенгагена.

Як і під час захоплення Данії, Норвегії Німеччина теж не оголосила війну, таємно підготувавши військову операцію і здійснивши її надвисокими темпами. Столицю Норвегії Осло німці захопили, використовуючи ВМФ і ВНС. Відкун Квіслінг, як і обіцяв ще до початку війни, 9 квітня після від’їзду уряду, проголосив себе новим прем’єр-міністром. Гітлер погодився з цим. Погодились з цим фактом і норвежці.

Уінстон Черчілль

Ще 1933 року в річницю конституції Норвегії Квіслінг разом зі своїми соратниками заснував націоналістично-антикомуністичну партію “Національна єдність”. Зустрівшись у 1939 році із Гітлером, він обговорив можливість окупації Норвегії і призначення його головою уряду. Сучасні історики не виключають того, що німецьке командування використало Квіслінга як провідника своєї ідеології у Норвегії, а згодом як помічника окупаційному режиму. Адже під час військових дій Квіслінг вдався до державного перевороту і після проголошення себе прем’єр-міністром скасував мобілізацію та наказав припинити опір німецьким військам. (Таких квіслінгів ми спостерігали й в Україні, які оголосивши себе в кінці лютого “владою”, заборонили українській армії чинити опір під час окупації Криму. Такого квіслінга українці обрали ще й президентом). Після війни Квіслінга розстріляли за звинуваченням у державній зраді (ось норвежці почали творити державу!), а квіслінгами в Європі тепер називають зрадників. І хоча уряд Чемберлена направив до берегів Норвегії війська, проте вони не змогли уже закріпитися на її території. Це й привело до відставки Чемберлена – прем’єр-міністром Англії став Уінстон Черчілль.

Лінію Мажіно

Далі Гітлер рушив на Бельгію, Нідерланди, Люксембург, аби розчистити німецькій армії дорогу на Францію. Головний удар наносився військовою технікою та авіацією. Наступ гітлерівське командування провело не через “лінію Мажіно”, а в обхід через Арденські гори, через північну Францію до узбережжя Ла-Маншу. В середині травня Нідерланди капітулювали. Бельгійська, британська частина французької армій були оточені у Фландрії. В кінці травня капітулювала Бельгія. Англійському та частині французького війська, оточеному в районі Дюнкерка, вдалося, втративши всю бойову техніку, евакуюватися до Великої Британії. Добре навчені і краще озброєні німецькі війська одержали ще одну перемогу.

Але треба наголосити ще на такому факті: дуже важлива роль у цій перемозі належить “п’ятій колоні”, на яку Німеччина покладала великі надії, виділяючи для її підтримки немалі кошти. Тому зрада, шпигунство та саботаж допомогли Німеччині провести швидкоплинну війну проти Норвегії та Нідерландів. Пропагандистська робота на території Бельгії теж була спрямована на насаджування відчаю, неминучості поразки, тобто робилося усе, аби деморалізувати населення (чи не те саме насаджував і насаджує наш уряд, коли намагається переконати, що нам не під силу воювати з Московією?).

Хайнц Гудеріан

Німецька армія, захопивши Польщу, Данію, Норвегію, Бельгію, Нідерланди, отримала неабиякий військовий досвід: генерали зрозуміли, що раптовість і швидкі темпи воєнних операцій допомагають завойовувати території при найменших втратах. Тож і у розробці операції по захопленню великого герцогства Люксембургу також була повторена ця тактика, коли танковий корпус Хайнца Гудеріана знищив усі загорожі на кордоні Люксембурга, тримаючи курс на Ардени як коридор, по якому можна було найшвидше дійти до Франції. Плани Гітлера щодо Франції були однозначні: знищити французьку армію і змусити Англію приєднатися до союзу з Німеччиною.

Воювати одночасно з Англією та СРСР Третій рейх не наважився

Філіпп Петен

Союзні держави могли розраховувати ще на бельгійську дивізію та нідерландську армію (10 дивізій). Проте останні не виявили бажання протистояти Німеччині, схиляючись до нейтралітету. Це був звичайний страх перед німецькою армією. (Як бачимо, і тепер Європа теж поводиться аналогічно, фактично капітулюючи перед Росією – чого лише вартує останній “відкритий лист” німецьких поважних кругів).

Франція, розуміючи, що її уже чекає найближчим часом, звернулася до США вступити у війну, однак Рузвельт відмовився від такої пропозиції, вичікуючи потрібний момент. Настрої неминучої поразки оволоділи практично усім французьким керівництвом.

Політичні діячі Жан Поль Рейно, Філіпп Петен, П’єр Лаваль та інші, що визначали політику держави, побоювалися посилення лівих партій та народних протестів. Вони таємно вирішили здати Париж без бою і капітулювати перед Гітлером. Максим Вейган зайнявся організацією перемир’я. Через декілька днів французька ставка прибула у Віші. 400-тисячні французькі війська капітулювали. Прем’єром призначено Петена, який просить перемир’я і звертається по радіо до французького народу із закликом припинити опір німецькій армії.

Гітлер погодився на перемир’я, висунувши свої умови: збереження французького уряду і суверенітету Франції, демілітаризація залишків французької армії і нейтралізація воєнного флоту, територіальні вимоги до Франції, включаючи і її колонії. Комп’єнське перемир’я встановило у північній та центральній частинах Франції окупаційний режим, а райони Ельзасу і Лотарінгії анексувалися Німеччиною. Промислові, сировинні, продовольчі ресурси Франції опинилися під контролем Німеччини. Територію Франції розділили на дві зони: окуповану і не окуповану.

Єдиний, хто не погодився з такою «капітуляційною політикою», був Шарль де Голь. Він емігрував в Англію, де створив комітет “Вільної Франції”, ставлячи перед ним амбітне завдання: визволення Франції від загарбників та їхніх ставлеників. Де Голь звернувся

Шарль де Голь

по радіо із закликом до усіх французьких солдатів та офіцерів, що знаходились на території Англії, вступати в організацію “вільних французів”. Його, як лідера “Вільної Франції”, визнав уряд Черчилля.

Не окупованою гітлерівською армією залишалася Великобританія. На початку липня 1940 року Гітлер приймає рішення про вторгнення в Англію під кодовою назвою “Морський лев”, одночасно розпочавши підготовку до війни з СРСР на весну 1941 року. Розгром СРСР та Англії – це проголошення Німеччини володаркою усієї Європи! Таку ціль перед військовим командуванням поставив фюрер.

Уряд Черчилля, що у травні 1940 змінив уряд Чемберлена, одразу приступив до організації ефективної оборони. Особливе значення надавалося підтримці США. Тому одразу розпочалися таємні переговори військово-повітряних і морських штабів США та Великобританії, які завершилися підписанням угоди про передачу останній 50 застарілих американських есмінців в обмін на британські військові бази у Західній півкулі (надані США терміном на 99 років).

Уже на початку серпня 1940 гітлерівці почали масові бомбардування Англії, щоб підірвати військово-економічний потенціал, деморалізувати населення, підготувати наступ, а отже примусити її до капітуляції. Німецька авіація нанесла значної шкоди багатьом британським містам, підприємствам, портам, але не зломила спротиву британських ВПС, не змогла встановити панування у повітрі над Ла-Маншем і зазнала тяжких втрат. З вересня по грудень 1939 року Велика Британія втратила від ударів німецьких підводних човнів 114 суден, а у 1940 — 471 судно, німці у 1939 втратили тільки 9 підводних човнів.

Лондон після авіанальоту 7 вересня 1940 року

Та невдовзі Гітлер і командування приймають нове рішення про відмову вторгнення до Великої Британії. Чому раптом? Розпочавши безпосередню підготовку нападу на СРСР, потрібно було перекинути сили з Заходу на Схід, спрямовувати величезні ресурси для розвитку сухопутних військ, а не флоту, необхідного для боротьби проти Великобританії. Німці зрозуміли, що війна на два фронти – це не що інше як поразка. Гітлер навіть запропонував Англії мирні пропозиції для завершення війни з нею, але Черчилль їх не прийняв, не зважаючи на складне положення країни…

Пізніше Черчілль напише: “Моя мета, як людини, яка жила і діяла в ті дні, – показати, як легко можна було запобігти трагедії Другої світової війни; як злість безбожних була укріплена слабкістю чесних; як структурі та звичаям демократичних держав, доки вони не об’єднаються у ширші структури, не вистачає тих елементів наполегливості та переконливості, які можуть дати впевненість смиренним масам; як навіть у справах самозбереження жодної політики не дотримуються десять чи п’ятнадцять років поспіль. Ми побачимо, як заклики до розсудливості та стриманості можуть стати першими факторами смертельної небезпеки; як середній шлях, обраний внаслідок бажання безпеки та спокійного життя, може привести прямо до центру небезпеки. Ми побачимо, наскільки абсолютна необхідність широких міжнародних дій багатьох держав, незважаючи на коливання їхньої внутрішньої політики”.

Проходять десятиліття, та нічого не змінються.

(Далі буде)

P.S. Це публіцистичне дослідження друкувала 2014 року. Але зараз, як ніколи, воно актуальне, аби люди, головами яких так вміло маніпулюють, зрозуміли: кожна війна має своїх замовників і режисерів.

 

 

 

 

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *