Історія

Друга світова війна: хто, коли і для чого її розпочав? (частина 17 від 2014 року)

Сталін захоплював нові землі і готував плацдарм для наступу

Тим часом, коли Гітлер загарбував частинами західну Європу, те саме у 1940 році Сталін робив на її східних територіях. І якщо Фінляндію не вдалося поставити на коліна, то іншими країнами чи їх частинами вдалося заволодіти дуже легко. Країни Балтики Сталін з Молотовим поставили перед фактом: згідно з домовленостями між СРСР та Німеччиною про розділ сфер впливу Прибалтика входить в радянську зону. 1 квітня 1940 року в Третьому рейху були навіть видані географічні карти, на яких території Естонії, Латвії та Литви позначалися, як такі, що входять до складу СРСР.

Молотов тоді майже диктаторським тоном заявив: “Радянському Союзу потрібне розширення системи своєї безпеки, для цього йому необхідний вихід в Балтійське море. Якщо ви не забажаєте заключити з нами пакт про взаємодопомогу, то нам доведеться шукати для гарантування своєї безпеки інші шляхи, можливо, більш круті, можливо, більш складні. Прошу вас, не змушуйте нас застосовувати силу…” (Фактично те саме зараз чуємо і від Лаврова, коли йдеться про Україну: Росія не може дозволити Україні вибирати свій шлях, бо це теж загрожує її території). Опинившись в тяжкому становищі й затиснутими між Німеччиною та СРСР, Литва, Латвія та Естонія дуже швидко погодилися на підписання договорів з совєтами. Тому дотепер Московія не визнає окупацію Балтійських країн, намагаючись довести, що приєднання було добровільним. Зрозуміло, що в Балтійських країнах, як і повсюди, також були ті ліві сили, готові йти на зближення з комуністами, однак їх було дуже мало. Більшість громадян не сприймали комуністичну ідеологію, а тим більше, режим терору й насильства.

28 вересня 1940 року Пакт про взаємодопомогу вже був підписаний із Естонією, а отже дорога радянським військам туди була відкрита. Саме в цей день підписаний ще один німецько-радянський договір «Про дружбу і кордони». Відповідно з секретним протоколом цього договору, умови роздподілу сфер впливу були переглянуті: Литва відійшла до СРСР в обмін на польські землі на схід від Вісли, які перейшли до Німеччини. 5 жовтня совєтські війська зайшли в Латвію, згідно з договором про “взаємодопомогу”, який нібито підписано на 10 років. 29 жовтня така участь чекала й Литву. Наглядачами у ці країни були прислані відомі московські живодери: Андрій Жданов – в Естонію, Андрій Вишинський – в Латвію, Володимир Деканозов – в Литву.

Як бачимо, два монстри Сталін та Гітлер перекроювали і землі, і людські долі як їм бажалося, аби задовольнити свої жадібно-патологічні бажання. Їх ніщо не стримувало. Тепер Путіна, як представника Росії, яка була учасницею країн-переможниць над фашизмом, кличуть у Європу (котра так “пишається” своїм демократизмом), на різні “дефіляди” з приводу Другої світової війни, ніби Росія не була тим самим загарбником, що й Німеччина! І людям так забаламутили цим голову, що уже більше як півстоліття світ сприймає червону кремлівську чуму “визволителькою” нібито від коричневої. Хоча це повна нісенітниця, бо різниці між тією та іншою – жодної!

І хоча теперішня московська влада розпинається, що балтійці зробили свій вибір, проте вже тоді радянське керівництво обурювалося антирадянською політикою, яка велася в цих країнах. Не дивно, що лишень випала нагода, як прибалтійські держави увійшли у зговір з Німеччиною. Щоб легалізуватися тут на правах повних хазяїв, совєти назначили позачергові парламентські вибори. Без сумніву, що перемогу на них отримали прокомуністичні сили пролетарського походження. А іншого не могло бути – до виборів допускали лише своїх. Явка виборців “зашкалювала” і усі майже стовідсотково хотіли бачити комуністів (трудовий народ) при владі та ввійти до складу СРСР. Це вже пізніше історики скажуть, що вибори були сфальсифіковані. Більше, совєтське інформаційне агентство ТАРС назвало результати виборів ще за … дванадцять годин до їх початку.

Чекістські методи не змінилися до сьогодні: той самий сценарій ми бачили на певній частині території України, яку Путін анексував, як це робили Гітлер та Сталін. І зараз теж не без допомоги Німеччини і фрау Меркель…

Румуни здали Бессарабію та Буковину без бою…

Західна Україна, Білорусь, Балтійські країни – це не все, що загріб під себе Кремль. Бессарабію та Буковину Москва ніяк не могла вибачити тим, хто її відібрав від Російської імперії після Першої світової війни. Тому, маючи таку нагоду, Сталін однозначно домігся повернення цих земель під свій вплив. Він навіть готовий був розпочати повномасштабну війну, як це було у Фінляндії, аби загарбати ці землі. Лишень Німеччина захопила Францію, як Москва розпочала свою агресорську кампанію в бік Румунії. Румунія, розуміючи загрозу, яка насувалася зі Сходу, готова була підписати будь-який договір із Німеччиною, але та не зреагувала на такі рішення. Адже ще навесні Молотов передав заяву німецькому послу Шуленбургу, що “Румунія вчинить розумно, якщо віддасть Бессарабію й Буковину мирним шляхом… Зі свого боку СРСР забезпечить охорону економічних інтересів Німеччини в Румунії”.

Про які інтереси йшлося у цій заяві? Вермахт залежав від румунської нафти, і можлива окупація цієї країни Радянським Союзом тривожила керівників німецького рейху. Гітлер погодився не втручатися в конфлікт, якщо претензії Сталіна обмежаться Бессарабією. А тому, коли в ніч на 26 червня посланнику Румунії в Москві була вручена нота ультимативного характеру, Ріббентроп порадив румунам прийняти ультиматум, щоб усунути загрозу окупації Червоною армією всієї країни.

28 червня Червона армія перейшла через Дністер. З липня румунські війська повністю залишили територію Бессарабії і Буковини. Військова операція із зайняття території радянськими військами тривала 6 днів, в результаті була захоплена територія Бессарабії, Північної Буковини та регіон Герца.

Навіть радянські військові зрозуміли загарбницьку політику Москви, адже залишилося чимало спогадів стосовно подій, які тоді відбувалися: “Поїдемо не додому (з фінської війниавт.), а в Румунію. Там вже починається війна. Нашому Радянському Союзу все замало, все хоче воювати. І без того вже багато побили білофіни. Наше вище керівництво народ не жаліє, у нас народ зайвий” або “Нас женуть на Південний фронт воювати з Румунією, визволяти народ Бессарабії, а вийде як з народами Західної України і Білорусі: носили хромові чоботи, а тепер личаки”.

Отже, до початку повномасштабної війни з Німеччиною, яку Сталін планував розпочати, йому вдалося захопити немалий шмат чужих земель, які Московія з якогось дуру завжди вважала своєю власністю. Тобто Кремль підготував собі хороший плацдарм для наступу…

(Далі буде)

P.S. Це публіцистичне дослідження друкувала 2014 року. Але зараз, як ніколи, воно актуальне, аби люди, головами яких так вміло маніпулюють, зрозуміли: кожна війна має своїх замовників і режисерів.

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *