Історія

Друга світова війна: хто, коли і для чого її розпочав? (частина 14 від 2014 року)

Халхин-Гол гаряче літо і репетиція для Червоної армії

Те, що у совєтів в Кремлі були величезні апетити стосовно свого впливу на перерозподіл світу, свідчать їхні дії на Далекому сході. Особливу ненависть комуністична імперія тримала до Японії, яка їй залишилася у спадок від царизму. Адже з часу російсько-японської війни 1904-1905 років Московія не здобула тут жодної перемоги. Тому події у підконтрольній Монголії дозволили отримати реванш: саме на річці Халхін-Гол Червона Армія здобула першу перемогу над японцями, зрозуміло, спочатку спровокувавши тут конфлікт. Не дивно, що деякі історики цей військовий конфлікт називають частиною Другої світової війни адже він теж носив завойовницький характер.

Не вдаючись до історичних подробиць, зазначу лише, 5 листопада 1921 року в Москві був підписаний договір про дружні відношення між двома сторонами (СРСР та Монголією). Відтоді Монголія жила під совєтським контролем у повній міжнародній ізоляції. Москва противилася встановленню дипломатичних відносин між МНР і третіми країнами. Це фактично була 16 непроголошена союзна республіка СРСР. В роки «великого терору» 10 із 11 членів політбюро монгольської народно-революційної партії вивезли в Москву і розстріляли як японських шпигунів, хоча вони не були громадянами імперії.

Микола Фекленко

Кордони після 1911 року в цьому регіоні встановлювалися реєстраційним порядком і точно не були визначені. Японія вважала, що кордони між МНР і Маньчжоу-Го, яку вона контролювала, повинні проходити по річці Халхин-Гол, Монголія, точніше СРСР – на 20-25 км далі на схід. Перемовини про демаркацію кордону влітку і восени 1935 року результату не принесли. Монгольська сторона посилалася на китайську військову карту 1887 року, представники Маньчжоу-Го – на таку карту 1906 року. І, як завжди, на таких спірних територіях почали виникати перепалки та перестрілки. 12 березня 1936 року СРСР підписав з Монголією «протокол взаємодопомоги» (московська орда без захисту сусідів не могла б існувати), взявши зобов’язання «захищати монгольські кордони як свої власні». В 1937 році сюди ввели 57-ий особливий стрілецький корпус (12,5 тисяч чоловік, 109 гармат, 186 танків, 266 бронемашин) і 100-у змішану авіа-бригаду (82 літаки).

11 травня 1939 року розпочався відкритий воєнний конфлікт, коли 300 кавалеристів зі складу 23-ї японської дивізії вирушили в направленні Халхин-Гола, відтісняючи монгольських прикордонників до найближчої застави. Закріпилася дивізія на сопці Номонхан-Бурд-Обо та висоті Дунгур-Обо. Частин Червоної армії там не було. І вже 17 травня командир 57-го корпусу комдив Микола Фекленко приказав військовій групі у складі трьох мотострілкових рот, роти бронемашин, саперної  та артилерійської батареї перейти Халхин-Гол і витіснити японців із зайнятих позицій.

Війну ніхто не оголошував, це був «військовий конфлікт». Перша офіційна заява совєтського уряду з’явилися лише 26 червня. Описувати бої у цьому дослідженні не є доцільним, достатньо лише знати їхній хід. З перемінними успіхами точилися вони до 3 липня. Відомо, що 11-а танкова бригада понесла тоді великі втрати, одні військові історики називають той наступ безграмотним, інші виправдовують. Наступило затишшя. І 22 липня відбувся найбільший на той час повітряний бій, який тривав дві з половиною години. 120 японських літаків проти 95 московських винищувачів. Японці втратили 31 літак, совєти – 11. Всього за час цього конфлікту Японія втратила 162 літаки, СРСР – 207.

Георгій Жуков-«мясник» стартував саме на Далекому Сході

Чим цей конфлікт визначний, це тим, що саме тут стартував «мя’ясник» Георгій Жуков, змінивши 5 червня Фекленка. Жуков одразу почав застосовувати класичну схему, відому ще з часів битви при Каннах (найбільша битва Другої Пунічної війни, що сталася 2 серпня 216 року до н. е. біля міста Канни на південному сході Італії): захват противника потужними фланговими угрупуваннями при більш слабкому центрі. А також Жуков почав масово використовувати авіацію та бронетехніку. Здається, з того часу у веденні війни в московитів нічого не змінилося.

Всі бої завершилися 31 серпня 1939 року розгромом японських наземних сил. У повітрі вони тривали ще до 15 вересня, до дня укладення перемир’я. Совєти втратили 23926 чоловік, японці – близько 20 тисяч. Жуков якось сказав Костянтину Симонову: «Я до цього часу люблю цю операцію». Ну ще б не любив, отримавши карт бланш в царині військових дій.

Саме тут Жуков проявив себе як деспотичний полководець, для якого життя солдата «помножене на нуль». Генерал-майор Петро Григоренко згадував, що одного разу командуючий Жуков наказав розстріляти нещодавно призначеного командира полку за те, що той вночі заблудився у степу і не прибув у частину в назначений час. Командуючий Далекосхідним фронтом командарм другого рангу Григорій Штерн письмово доклав Сталіну, що Жуков “без будь-якого приводу” віддав на смерть 17 старших офіцерів, і він, Штерн, своєю владою відмінив “цей жахливий наказ”. Жуков пішов вверх, а Штерна менше ніж через два роки арештували і розстріляли після жорстоких катувань.

Сучасні дослідники тих воєнних подій все-таки вважають, що головну роль у плані операції відіграв начальник штабу 1-ї армійської групи комбриг Михайло Богданов, хоча про нього швидко забули, правда, Другу світову війну він закінчив у званні генерал-майора.

Отже Халхин-Гол – це початок кар’єри полководця Жукова після чого він очолив найбільший в Союзі Київський військовий округ. Саме 1 серпня 1939 року заснована найвища нагорода СРСР – Золота Зірка Героя Радянського Союзу. Саме досвід Холхин-Голу послужив гітлерівцям при підготовці кампанії проти Франції та СРСР.

Костянтин Симонов, який побував на Халхин-Голі у ролі військового кореспондента, згодом писав: “Для мене не було секретом ні те, що наші броньовики горіли як свічки, ні те, що танки БТ-5 і БТ-7 несподівано виявилися дуже вразливими для артилерійського вогню, ні те, що наші винищувачі відставали в швидкості від японських. Я бачив на власні очі, що японська піхота билася відчайдушно, вмирала, але не здавалася. Ворог був хоробрий, і я припускав, що цього можна чекати і від німців». Однак при виконанні по радіо вірша Симонова, який закінчувався словами: “Так, ворог був хоробрий – тим паче наша слава!” передостанній рядок замінили на: “Так, ворог був підступний “. Події на Халхин-Голі перетворилися на важливий елемент пропаганди, зміст якої в основному зводився до того, що Червона армія будь-кого поб’є однією лівою. У газетах друкувалися вірші на кшталт: “… Коккінакі (знаменитий радянський льотчик) долетить до Нагасакі, і покаже всім Аракі (військовий міністр Японі), де і як зимують раки!”.

Тобто, як бачимо, Червона армія провела на Далекому Сході таку собі генеральну репетицію. І хоча понесла чималі втрати, проте суспільство налаштовувалося на те, що СРСР є грізною силою для будь-кого, хто не буде поступатися вимогам Кремля.

(Далі буде)

P.S. Це публіцистичне дослідження друкувала 2014 року. Але зараз, як ніколи, воно актуальне, аби люди, головами яких так вміло маніпулюють, зрозуміли: кожна війна має своїх замовників і режисерів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *