Історія

Друга світова війна: хто, коли і для чого її розпочав? (частина 13 від 2014 року)

Пакт Молотова-Ріббентропа – це старт Другої світової війни

Беніто Муссоліні

Отже, офіційно світ визнав початком Другої світової війни 1 вересня 1939 року, коли Гітлер розпочав військову агресію проти Польщі. Хоча, якщо оцінити усі ті події реально, можна посперечатися щодо такого підходу визначення початку війни. Бо, як довела сама історія, чи не укладення договорів та угод є передумовою майбутніх «великих війн». Зараз можна впевнено говорити, що саме Мюнхенською угодою Гітлер вийшов на фінішну пряму для старту Другої світової війни, а 23 серпня 1939 року, день підписання Пакту Молотова-Ріббентропа, – це й був її старт. Бо, підписавши цей договір, Гітлер та Сталін розпочали новий переділ світу і нове перекроєння карти Європи після отого ганебного Версальського мирного договору. Розподіл чи перерозподіл територій – це завжди неоголошений початок великих війн! Починається він нібито із-за суперечок стосовно «історичних земель», а завершується встановленням нових кордонів.

Заручившись гарантією, що Сталін не розпочне війну проти Третього рейху і навіть допоможе сировиною та іншими необхідними ресурсами, Гітлер після підписання Пакту одразу, як і планував, розпочав наступ на Польщу (хоча добре розумів, що раніше чи пізніше Сталін обов’язково нанесе йому удар). Велика помилка вважати, що він прагнув до «великої війни». Німецькі генерали на той час не були готові до такого ризику. Підтвердження цього: глава Третього рейху не докладав зусиль для відновлення сильного військово-морського флоту, який був необхідністю у війні з Англією. А ще цікаво, що вже 2 вересня 1939 року німці через свого італійського союзника Беніто Муссоліні запропонували Заходу мирні переговори. Муссоліні пішов далі: він закликав зупинити бойові дії і терміново скликати міжнародну конференцію з усіх спірних питань. Німеччина і Франція відповіли згодою, Англія засумнівалася. Та з Вашингтону поступив сигнал, що ніякі перемовини з Гітлером неможливі. І закінчилося тим, що Гітлер пішов у наступ і на схід, і на захід.

За законами фізики відомо: якщо паровий котел весь час підігрівати, то рано чи пізно він вибухне. У політиці цей закон діє приблизно так само. Західні держави, поступаючись у всьому Гітлеру і намагаючись направити його апетити на схід, розігріли його уяву та амбіції настільки, що війна була просто неминучою.

Едуард Фредерік Галіфакс

Ще 1937 року Едуард Фредерік Галіфакс, друга особа після прем’єр-міністра в уряді Великобританії, при зустрічі з Гітлером дав йому зрозуміти, що Англія не буде йому заважати стосовно політики у Східній Європі. Те саме Адольф почув наступного року і від англійського посла у Берліні, учасника Мюнхенської угоди Невіла Мейріка Гендерсона. Той навіть дав зрозуміти, що його уряду симпатизує бажання глави Рейху до «перемін у Європі» на благо Німеччини, і що англійський уряд має «гостре відчуття дійсності».

Невіл Мейрік Гендерсон

Лише Гітлер розпочав війну проти Польщі, як Англія та Франція, згідно зі своїми попередніми зобов’язаннями, 3 вересня оголосили війну Німеччині. (А незабаром окупаційний похід проти Польщі розпочне й СРСР – про що пізніше). І як так сталося, що маючи великі переваги в армії та військовій техніці, три нібито потужні держави не дали відсіч німецькому агресору? Гітлер, як і прагнув, так і провів «блискавичну війну» (німецькою – бліцкриг, з того часу цей термін і ввійшов до вжитку). Уже 12 вересня польський уряд і верховне командування перебралося до Румунії, хоча головнокомандувач дав наказ продовжувати боротьбу. Гарнізону Варшави вдалося протриматися до 28 вересня, а останні великі з’єднання польської армії не здавалися до 5 жовтня (деякі групи чинили опір до зими), лише 80 тисяч війська врятувалося у нейтральних країнах.

Союзники Польщі війну Гітлеру оголосили, але… не воювали

Йозеф Геббельс

Дії союзників Польщі у війні з Німеччиною – це лише імітація допомоги, хоча вони могли зробити значно більше. Десь до 17 вересня французи так і не розпочали наступ. А у цей час крах Польщі став настільки очевидним, що у них виникло доцільне виправдання для перегляду своїх намірів. Військові історики пояснюють таку поведінку недоліком застарілої мобілізаційної системи.

Стосовно допомоги з боку Англії, то перші дві дивізії англійського експедиційного корпусу могли прибути на континент лише у перших числах жовтня, ще дві – у другій половині жовтня. На інші англійські дивізії розраховувати не доводилося. Для французів це також послужило підставою не починати наступаючих дій.

Американська преса запустили тоді таке поняття як «дивна війна», яке швидко прижилося з обох боків Атлантики. Тобто йшлося, що війни, як такої, немає, оскільки між франко-англійськими та німецькими військами не проходять ніякі великі битви. Насправді в цей час велася активна закулісна діяльність усіх сторін. Вам ці події нічого не нагадують? Мені нагадують події на Сході України і ту «гібридну війну» невідомо з ким – саме так нам намагаються її подати політики як наші, так і західні, аби не називати з певних причин речі своїми іменами…

Англія та Франція, хоча і оголосили офіційно війну Польщі, до своїх зобов’язань серйозно не віднеслися і лише вичікували момент, щоб розпочати перемовини з Німеччиною. Словом, хитрували. Вже після падіння Франції, коли були частково опубліковані отримані німцями військові документи, виявилися наміри союзників стосовно їхніх планів наступу взимку (через Норвегію, Швецію та Фінляндію; по Рурському басейну через Бельгію, через Грецію та Балкани, навіть на Кавказ, щоб відрізати нафтове постачання). Це свідчить про той світ ілюзій, в якому перебували лідери Франції та Англії, допоки їх не привів до тями наступ Гітлера.

У 1994 році за океаном і в Європі теж зобов’язувалися зберегти цілісність України, забираючи у нас ядерну зброю. І зараз теж нібито нас захищають «високою ціною», яку має заплатити Путін…

Ліддел Гарт

Якщо говорити коротко про хід військових дій у 1939 році, то чіткий аналіз тим подіям дав англійський військовий історик й теоретик Ліддел Гарт. Головним чином, на його думку, «на Сході безнадійно застарілу армію швидко розчленували танкові з’єднання, які діяли під прикриттям сил авіації у відповідності з новими методами ведення війни; на Заході через застарілу систему розгортання армії вдалося підготувати до бойових дій лише тоді, коли вже було пізно надати союзнику будь-яку допомогу». Отже, це свідчення того, наскільки важлива швидка мобілізація і визначення тактичних та стратегічних дій задля перемоги.

Отримавши перемогу над Польщею і маючи вже інших ворогів (Францію та Англію), Гітлер прийшов до висновку, що затяжна війна з цими державами виснажить німецькі ресурси і поставить її перед смертельною загрозою з боку Росії. Він вважав, що Францію необхідно заставити до миру наступаючою тактикою проти неї. А коли з гри вийде Франція, Англія прийме усі його умови.

Моріс Гюстав Гамелен

Також Гітлер планував включити у зону удару й Бельгію, аби отримати простір для маневрування в обхід французької лінії Мажино (система французьких укріплень, яка будувалася в 1929-1934 роках, удосконалювалася до 1940 року на кордоні з Німеччиною; загальна довжина становила близько 400 км; названа іменем військового міністра-генерала Андре Мажино; до складу Лінії Мажино входили 39 дотів, 70 бункерів, 500 артилерійських та піхотних блоків, 500 казематів, а також бліндажі та пункти спостереження). А ще більше, щоб попередити небезпеку вступу англо-французьких військ в Бельгію на кордоні поруч із Руром (серце військової промисловості Третього рейху). Зрештою французькі документи підтвердили здогадки Гітлера: саме цей варіант дій планував головнокомандувач французької армії Моріс Гюстав Гамелен. І хоча німецьке командування, і сам начальник Генштабу Франц Гельдер, були шоковані такими планами свого фюрера, проте не дуже йому суперечили.

Франц Гельдер

Переважна більшість німецького народу та військо були «опрацьовані» пропагандою Йозефа Геббельса, який безперестанно стверджував: Гітлер прагне до миру, а союзники намагаються знищити Німеччину. В цей час союзні державні діячі і преса давали Геббельсу багато пропагандистського матеріалу, який він вміло використовував для маскування агресорських планів Німеччини.

Гітлер виразив стурбованість з приводу загрози з боку Росії (як відомо,  небезпідставно), а також наголошував на тому, що західні союзники не звертають уваги на його мирні пропозиції й нарощують своє озброєння. «Час працює на противника… Наша «ахілесова п’ята» – Рур… Якщо Англія та Франція прорвуться через Бельгію й Нідерланди в Рур, ми опинимося у великій небезпеці», – проголошував фюрер у своїх виступах.

Отже, після захоплення Польщі Гітлер готувався нейтралізувати Францію та Бельгію.

(Далі буде)

P.S. Це публіцистичне дослідження друкувала 2014 року. Але зараз, як ніколи, воно актуальне, аби люди, головами яких так вміло маніпулюють, зрозуміли: кожна війна має своїх замовників і режисерів.

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *