Історія

Друга світова війна: хто, коли і для чого її розпочав? (частина 12 від 2014 року)

«Без грошей Уолл-стріту не було б ні Гітлера, ні Другої світової війни…»

…Лише після закінчення Другої світової війни, в кінці 40-их років, колишній посол США у Лондоні Джон Кеннеді у розмові з американським військовим міністром Форрестолом зізнався: «Ні французи, ні британці не зробили б Польщу причиною війни, якби на це не було постійного бажання Вашингтону. Лорд Чемберлен неодноразово мені казав, що саме Вашингтон заставив західноєвропейські війська вступити у війну».

То була ненависть до Гітлера і бажання його знищити таким способом, чи Гітлер був можливістю для виконання якогось сценарію? Насамперед, як доводять події того часу, США намагалися за будь-яку ціну отримати світове панування. А на шляху до цього стояла Німеччина – єдина справді незалежна від американського впливу європейська держава. Як уже відомо, організацією війни займався саме Вільям Булліт, довірена особа не лише президента Рузвельта, але й багатьох впливових банків з Уолл-стріт. Тоді виникає інше запитання: Чому США вирішили отримати такий панівний статус?

На це відповідь дав німецький банкір-єврей Уолтер Ратенау: «Лише 300 жидiв, якi знають один одного, керують долею Європи й Америки. Вони мають силу скинути будь-який уряд в Європi й Америцi. Вони мають величезнi засоби i способи накинути свою волю кожному урядовi. Вони самi призначають своїх наступників». Загалом європейськi євреї у 1939 році були власниками 75 відсотків усiх банкiв, усiх найбiльших торговельних пiдприємств, найбiльших часописiв та видавництв, театрiв, кiно, служби iнформацiї. Такий самий відсоток був за ними i в США. Те, що націонал-соціалісти були «викохані» самими євреями, стверджує і американський письменник-дослідник Ральф Еппірсон: «Без капіталів, наданих Уолл-стрітом, не існувало б ні Гітлера, ні Другої світової війни…»

Генрі Форд, який добре знав американських фінансових магнатів, теж писав: «Єврейство є найбільшою силою міцно організованою, міцніше, ніж Британська світова держава. Воно є державою, громадяни якої, де б вони не жили, багаті і бідні, безмірно йому віддані. Держава ця в Німеччині має назву «Все єврейство». Зброєю цієї держави є капіталізм і преса (тоді телебачення ще не було – авт.) або, зрозуміліше – гроші і пропаганда. Серед держав воно «Все єврейство» прагне до світового панування, тоді як інші прагнуть лише місцевої, національної могутності». Як відомо, саме у США осіла основна частина євреїв після їхнього гоніння з Європи. Саме в США вони прибрали до рук доларовий станок…

Багато дослідників вважають, що восени 1938 року Франція, Англія, Чехословаччина та СРСР могли своїми силами приструнити апетити Гітлера (як це можна було зробити зараз в Україні, однак Білий дім постійно наголошує на довгостроковій війні). Та цього не сталося із відомих уже причин, про які сказано раніше. 19 квітня 1939 року столиця Німеччини з великим розмахом святкувала п’ятдесятиріччя свого «обожнюваного фюрера» у найкращому ресторані Берліну «Адлон». Іноземних гостей тут не бракувало…

«Спасибо Яше Риббентропу, что он открыл окно в Европу»

Молотов (зліва) і Ріббентроп

Коли Адольф Гітлер зрозумів, що «новий Мюнхен» стосовно польських територій неможливий, особливо після британських «гарантій» у березні 1939 року, він вирішив воювати. Щоб розпочати війну із Польщею, йому треба було запобігти одночасній війні з СРСР, Великобританією та Францією. Гітлер взявся налагоджувати стосунки з Москвою, хоча це видалося нелегкою справою – бо там теж на троні сидів маніакальний диктатор Йосип Сталін, який нічим не поступався апетитам Адольфа Гітлера. Та, як виявилося, діалог був вдалим і результативним для обох сторін.

В середині серпня посол Німеччини в СРСР Вернер фон дер Шуленбург домовився із Молотовим про підписання ряд угод (торговельну, кредитну). Молотов передав Йоахіму фон Ріббентропу проект майбутнього таємного протоколу. І уже 23 серпня 1939 року міністр закордонних справ Німеччини Ріббентроп сам прибув до Москви. А через 13 годин після цього був підписаний Пакт про ненапад (ця подія відбулася у Кремлі о другій годині ночі 24 серпня). Для Сталіна було важливим запобігти війні на Заході та Далекому Сході одночасно. Йому було все одно з яким режимом «брататися», аби використати ситуацію заради геополітичних цілей. Зрозуміло, переговори вів сам Сталін в умовах надзвичайної секретності. Тобто домовлялися про таємний переділ карти європейських країн. Гітлер із Сталіним розділили Польщу і таким чином Третій рейх отримав усі передумови для її окупації. А війська СРСР одразу після окупації Польщі німцями зайняли Галичину й територію східної Польщі.

Відмічаючи таку важливу подію, Сталін у ході розмови запропонував тост за фюрера: «Я знаю, як сильно німецька нація любить свого вождя, і тому мені хочеться випити за його здоров’я». Молотов підняв келих за Сталіна, відмітивши, що саме він своєю далекоглядністю повністю змінив політичні відносини. Ріббентроп піднімав келих за Сталіна і радянський уряд.

Проте і Гітлер, і Сталін знали: майбутня схватка між Третім рейхом і СРСР – неминуча! Гітлер забезпечив собі нейтралітет СРСР на час польської компанії, а головне запобіг англо-франко-радянській коаліції. Сталін отримав можливість задовольнити територіальні претензії стосовно Польщі та нанести вирішальний удар Японії на Халхінг-Голі, знаючи, що у неї немає союзників. Деякі московські історики іронізували: «Спасибо Яше Риббентропу, что он открыл окно в Европу».

А через два роки в січні 1941 року Молотов і посол Німеччини у Москві Шуленбург підписали ще один секретний протокол про врегулювання територіальних питань в Литві. Німеччина відмовилася від своїх інтересів у деяких областях Литви в обмін на сім з половиною мільйонів американських доларів золотом.

Вернер фон дер Шуленбург

В травні 1941 року Сталін призначив себе главою радянського уряду, а отже подальші перемовини із Гітлером збирався проводити одноосібно. Відома заява ТАРС від 14 червня підтверджувала: він готовий до переговорів і цього разу вестиме їх сам. (Сталін не зреагував на повідомлення Зорге із Токіо, що напад планується на 1 червня, а резиденти із Берліну повідомляли про вторгнення 15 червня).

В Німеччині дійсно повним ходом ішла підготовка до війни. Та Сталін й Молотов вирішили, що Гітлер ще не прийняв кінцевого результату і всередині військового командування Рейху є серйозні розбіжності з цього питання. Як пише Павло Судоплатов, заява ТАРС вийшла в той самий день, коли Гітлер визначився остаточно із датою нападу. Навіть агент Зоя Рибкіна на коктейлі у німецькому посольстві за декілька днів до початку війни помітила, що зі стін зняті деякі аксесуари, картини. Намагаючись встановити «прослушку», вона помітила, що працівники посольства пакують валізи. Але і на це Сталін належно не зреагував.

Цікавий факт: в травні 1941 року німецький «Юнкерс-52» залетів в радянський повітряний простір і, непомічений, благополучно приземлився на центральному аеродромі в Москві біля стадіону «Динамо». Можна уявити переполох у Кремлі, за яким розпочалися репресії серед військового командування: звільнення, арешти і розстріли. Це феєричне приземлення показало «міць» радянської армії. Це лише підтверджує: радянська армія готувалася до нападу, але не до оборони…

Отже, Пакт Молотова-Ріббентропа є прикладом того, що ідеологічно-політичні принципи далеко не завжди є вирішальними в секретних відносинах між наддержавами – це одне із правил ВЕЛИКИХ ІГОР!

Ті події 75-річної давності дуже нагадують нинішні…

(Далі буде)

P.S. Це публіцистичне дослідження друкувала 2014 року. Але зараз, як ніколи, воно актуальне, аби люди, головами яких так вміло маніпулюють, зрозуміли: кожна війна має своїх замовників і режисерів.

 

 

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *