Духовність

Чудотворець Миколай розчулював найбільших ворогів

Святий Миколай – християнський святий, відомий як Миколай Чудотворець, якого православні, римо-католики та греко-католики вшановують 19 грудня. Це одни із святих, якого відзначають великою любов’ю до людей і вмінням заволодівати їхніми душами – навіть вороги після зустрічі з ним ставали його прихильниками.

Святий Миколай найперше опікується воїнами, водіями і подорожуючими, а ще допомагає бідним у скруті. Вважається також покровителем дітей та студентів, моряків, торговців і лучників.

Письмових джерел про життя Миколая Чудотворця збереглося мало. Головні джерела – це перекази Святого Андрія Критійського та монаха-студита Івана з Константинополя. Згідно з переказами він народився у 270-286 роках у грецькому місті-колонії Патара у провінції Лікія (зараз територія Туреччини). Його батьки були багатими та глибоко віруючими християнами, котрі охрестили сина відразу після його народження, що було рідкістю на той час. Вже змалку Миколай був дуже релігійним та вирішив присвятити своє життя богослужінню. Достеменно відомо, що будучи вченим юнаком, Миколай переселяється до Мири, де продовжує навчання, а його дядько-єпископ висвячує ще молодого Миколая на священика.

Роки ранньої душпастирської діяльності Миколая приходять на час сумісного правління двох римських імператорів ненависників християн Діоклетіана (правління 284-305 роки) та Максиміана (правління 286-305). Час з 303 по 311 рік був найдовшим періодом переслідування християн у Римській імперії.

Вірогідно у цей час Святий Миколай здобув посаду єпископа Мирійського, де він пробув багато років. Згадані вище св. Андрій Критський та монах Іван зі студитського монастиря у Константинополі стверджують, що він брав участь у Першому Вселенському Соборі 325 року у Нікеї, під час якого вдарив по щоці свого опонента Арія. Через що був заарештований, але до закінчення собору звільнений та оправданий. Правда, серед підписів «Символу віри» його ім’я не значиться, проте список за історичними даними збережено не повністю. Помер приблизно у 345 році, саме день смерті й відзначають як день Святого Миколая, 19 грудня за Юліанським календарем.

Діяння Миколая стали причиною появи багатьох легенд, завдяки яким він з часом став одним з найважливіших святих. Збіднілий чоловік не міг забезпечити своїх трьох доньок приданим. І, оскільки, відповідно до тамтешніх звичаїв, вони не змогли б вийти заміж, батько збирався відправити їх займатись проституцією. Дізнавшись про це, Миколай, який на той час ще не був єпископом, вирішує скористатись батьківським спадком, щоб зарадити біді. Протягом трьох ночей він пробирався до убогої хатини та щоразу закидав крізь вікно, у кімнату де ночували сестри, золото – на придане для кожної. Саме завдяки цій легенді засновано традицію анонімних подарунків на Миколая, особливо бідним та дітям. Усі свої благодійні допомоги святитель проводив таємно в ім’я Господа, що є нам прикладом для наслідування.

Розповідають, ніби будучи ще немовлям, Миколай був настільки набожним, що у дні посту (середу та п’ятницю) ссав материнське молоко лише один раз на день. А коли його уперше віднесли до купелі він встав на ноги і сам стояв.

В XI столітті грецька імперія переживала важкий час. Турки спустошували її володіння в Малій Азії, розоряли міста і села, вбивали їх жителів, і супроводжували свої жорстокості зневагою святих храмів, мощів, ікон і книг. Мусульмани робили замах знищити мощі святителя Миколая, глибоко шанованого всім християнським світом. Осквернення святинь обурювало не тільки східних, але і західних християн. Особливо побоювалися за мощі святителя Миколая християни в Італії, серед яких було багато греків. Жителі міста Барі, розташованого на березі Адріатичного моря, вирішили врятувати мощі святителя Миколая. 8 травня кораблі повернулися до Барі, і скоро радісна звістка облетіла все місто. Наступного дня, 9 травня, мощі святителя Миколая урочисто перенесли до церкви святого Стефана, що знаходилася недалеко від моря. Через рік була побудована церква на честь святителя Миколая і освячена папою Урбаном II.

У Маларському соборі 1089 року, скликаному Римським папою Урбаном II для примирення церков, брала участь й делегація Київської православної митрополії, яку благословив Митрополит Київський і всієї Руси Іван ІІI. Члени цієї місії були у місті Барі на освяченні перенесеної гробниці святого Миколая.

Шанування святого Миколая набирає поширення від того часу, коли цісар Юстиніан І (527—565) збудував на його честь церкву у Царгороді. Візантійський імператор Мануїл Комнін (1143—1181) державним законом приписав святкувати день святого Миколая 19 грудня. З Візантії його шанування поширюється по цілому світі. Найстаріший життєпис св. Миколая походить з 9-го століття.

На українські землі шанування цього чудотворця приходить разом із християнством. Найстаршою спорудою, присвяченою Миколаєві на наших землях вважається ротонда в Перемишлі, що датується 10-м сторіччям.

Свято Миколая в Україні є особливо бажаним для дітей. Після руйнації совєтської влади, яка замінила його дідом морозом, воно відродилося з новою силою. За традицією в ніч з 18 на 19 грудня Миколай чудотворець приносить дітям подарунки і кладе їх під подушку. Серед дітей на західній Україні встановилася традиція, яка поширилася повсюди, писати Миколаєві листа, у якому вказати, що хорошого та поганого вона вчинила протягом року, і просити про подарунки.

Святий Миколай також відомий під іменами Міколай, Міклаш, Йолупукі, Сейнт Ніколаус, Сантаклос, Фадер Крісмас, Пер Ноель, Сінтер Клаас.

Для усіх нас найбільшим подарунком від Миколая буде його молитва за нашу поруйновану Україну. Це ми маємо просити його смиренно і з любов’ю…

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *