Духовність

Чудо архистратига Михаїла у Хонах

Церква і віруючі з шаною ставляться до архистратига Михаїла, як до воєначальника воїнства Божого, який протистоїть злу. Тому в скрутні часи молитовно взивають імя його, просячи заступництва й допомоги.

Ще коли не існувало землі і людей, на Небесах зазвучав голос архангела Михаїла, що закликав духів світла до вірності своєму Творцеві. Найпрекраснішим, наймогутнішим з небожителів був тоді первісток творіння – архангел Денниця (що означає «ранкова зоря»), який так загордився, що захотів стати вище Бога.

За свідченням Священного Писання, сталася на Небі війна: архангел Михаїл та його анголи виступили проти Денниці та анголів тьми і не знайшлося вже для тих місця на Небі. І скинений був змій великий, що зветься диявол і сатана, та ангели його в пекельну безодню. Святий Михаїл був непохитним у вірності, великий смиренням і мав щиру любов до Бога – отже й не міг бути подоланий анголом зла. Тому й іменується архистратигом – воєначальником, провідником Небесних Сил.
Після пришестя Христа Спасителя, коли з духовних очей вірних спала старозавітна пелена, і відкрито засяяла світу Божественна Істина, архистратиг Божий Михаїл став найбільшим помічником простим людям. Найвідоміше з його чудес – в малоазійському місті Колоси, пізніше перейменоване у Хони (зараз село Хоназ за 10 км на захід від Денізлі у Туреччині).

Місто Колоси славилося подіями перших християнських часів, діяннями святих апостолів. Тут звучала проповідь благовісників Іоана Богослова, Филипа, Варфоломія. За молитвами святих апостолів, поблизу Колос, забило чудотворне джерело, у водах якого християни знаходили зцілення від різних недугів. На дарованому колосянам джерелі спочивала благодать ангелів: велелюбний архистратиг благодіяв не тільки християнам, а й поганам, багато з яких, отримавши зцілення від чудесної води, знаходили віру і одразу хрестилися в ім’я Пресвятої Трійці.

Одному язичникові, який мав німу дочку, архистратиг Михаїл явився і сказав: «Якщо хочеш, щоб розв’язалася мова у твоєї дочки, напій її водою з мого джерела, і тоді пізнаєш славу Божу». Чоловік виконав це веління – і дочці даний був одразу дар мови, а перші слова її: «Боже християнський, помилуй мене! Святий Михаїле, допоможи мені!» Вражений і ощасливлений батько разом із сім’єю прийняв святе хрещення. На знак подяки за зцілення дочки вибудував над чудотворним джерелом храм Господній в ім’я архистратига Михаїла.

Майже через століття в цей храм прийшов ревнитель благочестя десятирічний хлопчик на ім’я Архип. Батьки виховали його у святій Христовій вірі і з раннього дитинства хлопчина запалав прагненням служити тільки Богові Всевишньому. Молитва преподобного Архипа: “Не попусти мені, Гос­поди, порадіти на землі суєтною радістю, нехай не побачать очі мої ніяких благ світу цього, і нехай не буде для мене ніякої відради в цьому тимчасовому житті. Наповни, Госпо­ди, очі мої слізьми духовними, дай скрушення в серці моєму і благовлаштуй шляхи мої, щоб мені до кінця днів моїх умертвляти плоть мою і підкорювати її духу. Яку користь принесе мені ця тлінна плоть моя, створена із землі? Вона, як квітка, вранці розцвітає, увечері ж засихає! Але дай мені, Господи, ревно трудитися над тим, що корисно для душі і для життя вічного”.

У храмі Святого Архистратига Михаїла він протягом 60 років ніс пономарське служіння. Проповіддю про Спасителя і прикладом свого благочестивого життя святий Архип багатьох язичників приводив до віри Христової. У своєму озлоблені на християн взагалі, і найперше на Архипа, який ніколи не відлучався із храму і був зразковим служителем Христовим, погани задумали знищити храм і одночасно погубити Архипа. Для цього вони поєднали в одне русло дві гірські річки і направили їх течію на храм. Святий Архип щиро молився до архистратига Михаїла про відвернення лиха. За його молитвами біля храму з’явився архангел Михаїл, який ударом свого жезла відкрив в горі широку ущелину і повелів полинути в неї водам вируючого потоку. Таким чином храм залишився неушкодженим. Побачивши таке дивне диво, погани в страху тікали, а святий Архип і зібрані до храму християни славили Бога й дякували святому Михаїлу за допомогу.

З того часу встановлено святкувати той день, у який звершилося чудо через явлення ангела. Преподобний Архип прожив багато років на тому місці, старанно служачи Богові, і помер у мирі, маючи 70 років від свого народження. Віруючі поховали його на тому ж самому місці, яке в честь чуда назване Хони, тобто занурен­ня, тому що там води занурилися в камінь («хонас» – отвір, впадина, розколина).

Молімося щиро і ми до архангела Михаїла, щоб показав чудо й допоміг зі своїм світлим воїнством нашим захисникам побороти те зло, яке опанувало нашу землю.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *