Світ

Борис Джонсон, як камінь спотикання для давоської демшизи

Відставка Бориса Джонсона викликала неабиякий шквал коментарів в усьому світі. Така реакція не дивна, адже Джонсон – непересічна особистість серед того політичного мотлоху, заточеного на глобалістську ідеологію, який зараз бачимо повсюди. Лише Бориса обрали на посаду прем’єр-міністра одразу було зрозуміло, що його прем’єрство буде цікавим і непростим.

Борис Джонсон був улюбленим журналістом Маргарет Тетчер

Навіть ті, хто називав Джонсона фріком (і їх було немало), розуміють, що дуже помилялися. За чудакуватою зовнішністю і зухвалими  манерами поведінки – дуже потужна і цілеспрямована натура, яка зробила виклик не лише опонентам всередині країни, а й світовій системі! Про те, що нас чекають цікаві події, які будуть пов’язані з Борисом Джонсоном, писала одразу, коли його обрали на посаду пре’мєра, знаючи, що він здатний робити сміливі речі.

Зупинятися докладно на біографії не варто – її нескладно знайти в Інтернеті. Зрозуміло, що Борис Джонсон походить з аристократичного роду. Правда, факт про прадіда по батьківській лінії, вартий уваги. Турецький журналіст Алі Кемаль (1867—1922), прадід Бориса, недовго був міністром внутрішніх справ в уряді Ахмеда Окдая, останнього великого візира Османської імперії. На цій посаді він наказав арештувати Кемаля Ататюрка. Після приходу Ататюрка до влади його стратили і дід Осман Алі втік у Великобританію, де прийняв ім’я Вілфреда Джонсона.

Алі Кемаль

Після навчання в Оксфорді Борис працював у відомих виданнях The Times та The Daily Telegraph. Працюючи в брюссельському бюро для висвітлення діяльності Єврокомісіі (1989-1994), був ярим критиком її президента Жака Делора і вже тоді зарекомендував себе безкомпромісним євроскептиком. Його статті зробили Бориса улюбленим журналістом Маргарет Тетчер, але дратували її наступника – єврофіла Джона Мейджора.

Саме його публікації вплинули на появу Партії незалежності Великобританії (UKIP), яка виступила проти ЄС. Коли Борис повернувся у Лондон, Макс Гастингс, редактор The Daily Telegraph, підвищив його на посаду помічника редактора і головного політичного оглядача. Політичний оглядач в журналістиці – найвищий щабель, якого досягає, зрозуміло, людина з широким кругозором і неабияким аналітичним розумом.

У 2000 році Джонсон став головним редактором видання The Spectator, популярного серед британського естеблішменту. З його приходом тираж журналу зріс майже вдвічі. Навіть після обрання в парламент продовжував редакторську роботу, всупереч правилам, які забороняють поєднання депутатства з іншою діяльністю. В 2005 році Борис розпрощався з роботою редактора.

Борис порівняв Євросоюз із Гітлером

Ельф Доббі

На посаді мера Лондона, як і обіцяв, вирішив транспортну проблему, суттєво обновивши міський автопарк, а ще повернув на вулиці даблдекери (дворівневі червоні автобуси), які стали символом міста. Швидкими темпами розвивався й залізничний транспорт. Ну і як любитель велосипеда розпочав популяризувати велотранспорт, організовувати велопрокат та велостоянки. Сам Джонсон теж часто їздив та їздить містом на велосипеді.

Та найбільше Борис Джонсон відзначився своїм відвертим ставленням до політичного бомонду. Облудливий офіційний етикет – це не про нього, свою думку про відомих політиків часто висловлював не коректно, інколи навіть дуже сміливо, викликаючи цим негативну реакцію і шалену критику. Ще будучи мером, не приховував свою неприязнь до російського президента Путіна, порівнюючи його з ельфом Доббі (герой саги про Гаррі Поттера), називаючи ще “безжальним тираном”, який збудував “бандитську клептократію”, маніпулятором, причетним до окупації окремих районів України і знищення літака рейсу МН17.

Коли Барак Обама підтримав єврофілів, Борис заявив, що в американського президента ненависть до Британської імперії в крові з причини його кенійського походження. Гілларі Клінтон назвав “подібною на садистку-санітарку в психіатричній лікарні”

А от із Трампом у нього були хороші стосунки, не зважаючи на те, що будучи мером, теж дозволяв деякі випади в бік Дональда, який підтримав його кандидатуру на пост прем’єр-міністра. Трамп навіть заявив: “Передбачаю, що він буде відмінним прем’єр-міністром Великобританії. Він відмінний хлопець. Він – мій друг”. Вони розуміли один одного, адже обидва протистояли впливу транскорпорацій та глобалістів на світову політику, яка знищує економіку, сільське господарство й скорочує споживання.

Пропагуючи Brexit, Джонсон не раз критикував Євросоюз і його лідерів. Так в інтерв’ю The Sanday Telegraph порівняв ЄС з Гітлером: “ЄС намагається створити наддержаву. Наполеон, Гітлер та інші хотіли зробити щось подібне, але погано закінчили”. Із посмішкою відмічу, що усі його порівняння досить влучні. “Я буду виступати за те, щоб голосували за вихід, оскільки хочу кращих умов для народу цієї країни, щоб зберегти для нього гроші та повернути контроль”, – заявив Джонсон, закликаючи до виходу з ЄС.

Уже тоді він отримав багато ворогів та недругів, проте його підтримали великобританці, і Англія позбулася оцього збіговиська, керованого зараз закулісним урядом, до якого так бездумно рвуться українці. Навіть після того, як провідні країни ЄС – Німеччина, Франція, Італія – показали свою відверту прихильність Путіну.

(Далі буде)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *