Історія

Амбітний Микола Гоголь, поміщик із українського хутора, вибрав «вєлікоруський язик», щоб вибитися в люди

Хто з нас не дивився майже улюбленого всіма фільму «Вечори на хуторі біля Диканьки». І так само усі знають, що автор цієї однойменної повісті – Микола Гоголь, який народився 1 квітня 1809 року в селі Сорочинці на Полтавщині. Побувавши у селі Гоголеве, вдалося зрозуміти у якому оточенні формувався майбутній письменник.  

Микола Гоголь із роду освічених поміщиків

Микола Гоголь український чи російський письменник – про це довгий час сперечаються літературні критики. Ще колись у школі вивчали його творчість на уроках російської літератури. Та, якщо досліджувати його біографію, можна прийти до висновку, що письменник був українцем, хоча й писав російською мовою. Чому? В російській імперії завжди було легше вибитися в люди, використовуючи «вєлікарускій язик», бо «малорускоє нарєчіє» не було престижним. А руденький, маленький, хиленький Микола з полтавського хутора Василівка або тоді ще називали Янівщина (тепер село Гоголеве) син українських поміщиків був дуже амбітним…

Мати Гоголя

Музей-заповідник відкрили лише 1984 року, приурочивши це до 150-ї річниці від дня його народження. Чималий батьківський будинок відновили за шість років. Останні господарі його залишили 1907 року, він був пограбований, а у 1943 спалений. Новий 10-кімнатний будинок звели за старими репродукціями та фотографіями на старому фундаменті. Ця садиба цікава й тим, що дає уявлення як жили українські поміщики в центральній Україні у XVIII-XIX столітті.

Батько і сімейний герб

Батьки письменника – поміщики середнього класу, мали 400 душ кріпосних, більше 1000 десятин землі. Мати Марія Іванівна отримала домашню освіту, знала дві іноземні мови і добре навчена різному рукоділлю. Заміж її віддали у 14 років.

Батько Василь Опанасович з польської родини Яновських. Тобто нічого спільного Гоголь із москвинами не мав, але любителі привласнювати усе чуже, вони охоче привласнювали й таланти людей різних за національністю, аби піднятися в очах світу. Він знав іноземні мови, математику, міфологію, архітектуру і добре грав на флейті. Одружився у 28 років.

Двоє перших дітей народилися мертвими. Довідавшись про третю вагітність у 17 років, Маша, так називали матір Миколи, пішки ходила у Диканьку і молилася Миколі Чудотворцю з проханням, аби ця дитина залишилася живою. І дала слово назвати сина в честь Миколая Угодника. Вона народила його під наглядом лікаря у Сорочинцях. Хлопчик був дуже слабкий і лікар залишив маму з дитиною тут. Через шість тижнів Машенька повернулася у маєток, де й пройшли дитячі та юнацькі роки письменника.

Гоголь в Яновищині, картина художника Василя Волкова

З дев’яти років хлопчина навчався у Полтавському повітовому училищі. Та вже після року навчання просить не відправляти його туди. Батьки найняли вчителя, який підготував Миколку до вступу у Ніжинську гімназію вищих наук екстерном у 2-ий клас. Було йому тоді 12 років. Микола теж вивчив декілька мов, літературу, музику, а ще виділявся енциклопедичними знаннями права та історії.

Провівши літо-осінь 1828 року у батьків, зимою 19-річним юнаком відправився до Петербурга. Через рік на власні кошти видрукував свою першу поему, на жаль, невдалу, а тому скупив усі екземпляри і спалив їх у готелі, про що згадував не раз. Двері до світової слави у 1831 році Миколі Гоголю відкрив збірник «Вечори на хуторі біля Диканьки». Багато наступних творів надрукував на гроші самого імператора, який прихильно ставився до молодого письменника.

Єдиний свідок життя письменника – ставок

Одна із кімнат

Мати Гоголя, яка народила 12 дітей (живими залишилися Микола і три сестри) була дуже гарною жінкою. В оточенні доньок ніхто не вірив, що це їхня мама. У 1825 році, після смерті чоловіка, Марія Іванівна стає господинею помістя, управляючи землею, цегельнею, винокурнею, скотиною і кріпосними. Микола розумів, що мати не знає як з цим усім справитися, тому у листах радить, коли сіяти, садити, що продати. Для ремонту будинку присилає малюнки кольорових вітражів, бо «вони модні у Європі».

У домі, де десять кімнат, із восьми можна вийти непоміченим, хоча планування таке, що всі об’єднані дверима. Вишивки мами та сестер – рідкісна майстерність.

Кімната Гоголя у гостьовому будиночку

У 1833 році Гоголь виїхав за кордон, де провів 13 років, надовго зупинившись у Баден-Бадені. Додому повернувся у 1848 році, поселившись у новозбудованому та скромно облаштованому гостьовому будиночку. Тут висить його найбільш правдоподібний портрет із рудим волоссям. А особисті речі говорять про його ріст 1,56 метра. Тому не дивно, що усе його взуття було на підборах не менше 5 сантиметрів.

21 лютого 1852 року Миколи Гоголя не стало. Похоронили його на Новодівочому кладовищі у Москві.

У поміщицькому парку є кам’яний грот, всередині якого лик святого, а поруч – камінь бажання. Зрозуміло, усі відвідувачі залишають тут свої бажання від чого на камені аж зробили вм’ятину, бо на нього треба сісти. Єдиний свідок, який пам’ятає жителів тих давніх часів – величезний ставок. Його більше ніж 200 років тому вирили кріпосні селяни. Копаючи , прорахували так, щоб знайти підземні води, які два-три рази в рік відновлюються, і тому вода не застоюється.

Безумовно, Гоголь – талановитий письменник. На жаль, через надмірну опіку імперського уряду почав плутати, що таке Росія і що таке Русь…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *